Темперамент — це вроджена та відносно стабільна емоційна основа особистості, що проявляється ще в дитинстві через реактивність, активність і схильність до новизни. Він є фундаментальним чинником формування психіки та особистісної вразливості до розладів настрою. У сучасній психіатрії темперамент визнається ключовим фактором для розвитку депресії у дорослому віці. Комплексні моделі, як-от NEO-PI (Neuroticism-Extroversion-Openness Personality Inventory) та TCI (Temperament and Character Inventory), дозволяють глибше аналізувати ці риси, виявляти патерни, які асоціюються з ризиком психопатології. Особливий інтерес викликають афективні темпераменти, що часто фігурують у клінічних картинах тяжкої депресії [1, 2].
Зокрема, одне з досліджень засвідчило, що депресивний, тривожний і циклотимний темпераменти мають прямий зв'язок із суїцидальними когніціями в пацієнтів психіатричних стаціонарів [3]. Цей вплив частково опосередковується рівнем поточної депресії, формуючи так званий «передсуїцидальний ментальний стан». Для його виявлення запропоновано новий інструмент SCES (Suicidal Crisis Evaluation Scale) шкалу оцінки суїцидальної кризи, яка дозволяє кількісно вимірювати ступінь загрози кризового стану. Інші клінічні дослідження підкреслюють, що темперамент не лише передбачає депресивну симптоматику, але й впливає на перебіг захворювання, відповідь на лікування та розвиток суїцидальних тенденцій [4, 5, 6]. Значний внесок у розуміння біологічної основи депресивної вразливості дають дослідження біомаркерів. У підлітків із діагнозами великий депресивний розлад або біполярного стану виявлено кореляції між темпераментними рисами (схильність до уникнення небезпеки, залежність від винагороди, цілеспрямованість) і рівнями біомаркерів, зокрема BDNF (brain-derived neurotrophic factor), TNF-а (Tumor necrosis factor), IL-8 (Interleukin 8) і Ѕ100В (calcium-binding protein B). Це відкриває перспективу застосування комбінованих моделей психологічно-біологічних для прогнозування переходу від уніполярної до біполярної симптоматики ще на ранніх етапах [7, 8].
На популяційному рівні результати масштабного метааналізу, демонструють стабільний генетичний зв’язок між дитячою психопатологією та депресивними розладами у дорослому віці. Цей зв’язок підтверджує наявність спільної нейробіологічної основи вразливості, що пояснюється p-фактором. P-фактор — це загальний латентний фактор, який відображає схильність індивіда до розвитку різноманітних психічних розладів. Він узагальнює спільні риси та симптоми, притаманні різним психопатологіям. Високі значення p-фактора пов'язують із більшою функціональною неспроможністю, складнішим розвитком у дитинстві та підвищеним ризиком хронічних і коморбідних психічних станів. Це пояснює, чому часто важко знайти специфічні причини та біомаркери для окремих розладів, оскільки вони можуть мати спільну основу [6, 9]. Таким чином, він виступає універсальною конструкцією, яка дозволяє пояснити спадковість, неспецифічність і стійкість депресивної симптоматики від дитинства до зрілості. Цю гіпотезу підвердує дослідження, в якому встановлено, що високі бали за шкалою CBCL (Child Behavior Checklist) у віці двох років, зокрема у сферах внутрішньої та зовнішньої поведінкової проблематики, достовірно передбачають підвищений ризик розвитку депресії у віці 20–27 років. Саме через ці ранні неспецифічні поведінкові ознаки може проявлятися високий рівень p-фактору, який з часом трансформується у конкретну клінічну форму психопатології, найчастіше депресивного спектра [2].
Не менш важливою є чутливість нервової системи в дитячому віці, зокрема, висока сенсорна чутливість — це вроджена особливість нервової системи, що характеризується підвищеною чутливістю до зовнішніх і внутрішніх стимулів, таких як світло, звук, емоції та соціальні ситуації. Вона може бути нейропсихологічним маркером вразливості до депресії, особливо в комбінації з афективними темпераментами. Як свідчать клінічні огляди, така чутливість може спричиняти гіперреактивність на середовищні фактори та погіршувати адаптацію, що потребує врахування у процесі діагностики та психотерапевтичного супроводу [6, 7].
Отже, темперамент як вроджена складова психіки є важливим чинником вразливості до депресії та афективних розладів, а також виконує роль прогностичного маркера психічного здоров’я. Дані досліджень підтверджують, що поведінкові особливості в ранньому віці можуть передбачати психіатричні стани в дорослому житті; афективні темпераменти асоціюються з ризиком суїцидальних проявів; а біомаркери (BDNF, IL-8, TNF-α) корелюють із темпераментом. Генетичні й нейропсихологічні чинники формують довготривалу вразливість, тому їхнє врахування ще в дитячому віці дозволяє точніше прогнозувати ризики й застосовувати персоналізовану профілактику.
Літературні джерела:
1. Mann F.D., Atherton O.E., DeYoung C.G., Krueger R.F., Robins R.W.. Big five personality traits and common mental disorders within a hierarchical taxonomy of psychopathology: A longitudinal study of Mexican-origin youth. J Abnorm Psychol. 2020 Nov. Vol. 129, No 8. P. 769-787. doi: 10.1037/abn0000633.
2. Byg L.M., Wang C.A., Whitehouse A.J.O., Pennell C.E. Early markers of adult symptoms of depression and anxiety in the Raine Study. J Affect Disord. 2025 Mar. 11. Vol. 381. P. 166-173. doi: 10.1016/j.jad.2025.03.052.
3. Jiménez E., Arias B., Mitjans M., Goikolea J.M., Ruíz V., Brat M., Sáiz P.A., García-Portilla M.P., Burón P., Bobes J., Oquendo M.A., Vieta E., Benabarre A. Clinical features, impulsivity, temperament and functioning and their role in suicidality in patients with bipolar disorder. Acta Psychiatr Scand. 2016 Apr. Vol. 133, No 4. P. 266-76. doi: 10.1111/acps.12548.
4. Innamorati M., Erbuto D., Rogante E., Sarubbi S., Trocchia M.A., Cifrodelli M., Migliorati M, Comparelli A, Berardelli I, Pompili M. Mental states and temperaments contributing to suicidal crisis in psychiatric inpatients: a cross-sectional and validation study. BMC Psychiatry. 2025 Feb 17. Vol. 25, No 1. P. 140. doi: 10.1186/s12888-025-06482-3.
5. Boot K., Wiebenga J.X.M., Eikelenboom M., van Oppen P., Thomaes K., van Marle H.J.F., Heering H.D. Associations between personality traits and suicidal ideation and suicide attempts in patients with personality disorders. Compr Psychiatry. 2022 Jan. Vol. 112. P. 152284. doi: 10.1016/j.comppsych.2021.152284.
6. Kühl J, Firk C. Hochsensitivität – Bedeutung des Merkmals für Diagnostik und Psychotherapie mit Kindern und Jugendlichen / Sensory Processing Sensitivity – Significance of the Trait for Diagnostics and Psychotherapy with Children and Adolescents. Prax Kinderpsychol Kinderpsychiatr. 2025 Mar. Vol. 74, No 1. P. 61-82. doi: 10.13109/prkk.2025.74.1.61.
7. Fornaro M., Caiazza C., Pistone L., Crincoli W., Pezone R., De Prisco M., Oliva V, Cilmi F., Tufano G., Miola A., Nunez N., Primavera D., Iasevoli F., Solmi M., Sambataro F., Carta M.G., Vieta E., de Bartolomeis A. Atypical depression and emotion dysregulation: Clinical and psychopathological features. J Affect Disord. 2025 May 1. Vol. 376. P. 410-421. doi: 10.1016/j.jad.2025.02.034.
8. Terczynska M., Bargiel W., Grabarczyk M., Kozlowski T., Zakowicz P., Bojarski D., Wasicka-Przewozna K., Kapelski P., Rajewska-Rager A., Skibinska M. Circulating Growth Factors and Cytokines Correlate with Temperament and Character Dimensions in Adolescents with Mood Disorders. Brain Sci. 2025 Jan 26. Vol. 15, No 2. P. 121. doi: 10.3390/brainsci15020121.
9. Caspi A., Houts R.M., Belsky D.W., Goldman-Mellor S.J., Harrington H., Israel S., Meier M.H., Ramrakha S., Shalev I., Poulton R., Moffitt T.E. The p Factor: One General Psychopathology Factor in the Structure of Psychiatric Disorders? Clin Psychol Sci. 2014 Mar. Vol. 2, No. 2. P. 119-137. doi: 10.1177/2167702613497473
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter