Перш за все, слід зазначити період. Наразі ці проміжки часу визначаються директором, адже саме він вирішує вектор розвитку та оновлення репертуару Харківського академічного драматичного театру (Наразі імені Г.Ф. Квітки-Основ’яненко). Тож, ми беремо з початку повномасштабної і керування Олени Іванівни Ткаченко до приходу до театру нового директора Олега Анатолійовича Яцини, 5 жовтня 2023 року.
І почнемо саме з працівників театру і творчих особистостей. У квітні місяці театр постраждав від вибухів та ракеті і кожен, хто залишався в Харкові, прийшли на допомогу: закривали вікна, двері, лагодили систему водопостачання. Неодноразові зустрічі завжди зводились до питань культури та планів на майбутнє. І першою проблемою, яка постала – це відсутність режисерів. І тоді я запропонував звернутися до випускника Харківського Національного Університету Мистецтв ім. І. П. Котляревського Володимира Давиденко.
Першою його роботою стала інсценізація роману Є.М. Ремарка «Возлюби ближнього свого». Однак, як вже вище згадано, більшість акторів перебували за кордоном або ж в інших містах України, тож почалися пошуки. Багато артистів спілкувалися між собою і були на постійному зв’язку, тому при першій необхідності до рідного міста повернувся сценограф, артист та художник Віктор Єрмоленко, який взяв на себе візуальне рішення більшості вистав у цей період.
За два з половиною місяці репетицій у холодному приміщенні, під час сирен та вибухів, було створено і зіграно прем’єру «Возлюби ближнього свого» за режисурою Володимира Давиденка та сценографії Віктора Єрмоленка. На питання вибору матеріалу В. Давиденко відповідає: «Тому що він про те як люди живуть у складний час. Перш за все, вони намагаються не втратити одне одного. І якось гуртуватися в тяжких обставинах. Це нам здалося дуже близьким до сьогодення». Вистава вийшла на три години і поєднала у собі традиційну акторську школу старшого покоління, запал та сміливість молодих акторів, показала нового режисера і віднайшла професійного піаніста Якова Воскобойнікова, який приєднався до колективу театру.
Протягом місяця вистава давала глядачам можливість знову відчути театральну енергію і сісти в знайомі крісла малої сцени. А вже в січні місяці, відбулися перші за довгі роки гастролі до Київського Національного Академічного драматичного театру імені Лесі Українки. До театру прийшло багато харків’ян, а О. Ткаченко на питання журналістів зазначила: «Столиця прийняла наш Харківський академічний драматичний театр теплими обіймами, з добрим серцем та з Великою повагою. Два дні повних залів, вдячних глядачів та перенасичених емоцій. Наприкінці кожної вистави кияни стоячи аплодували з вигуками «Харків не зламати!» ».
У лютому місяці було вирішено розширити репертуар Кеном Кізі «Політ над зозуленим гніздом». І знову ж таки за режисурою В. Давиденка і сценографією В. Єрмоленка. Вистава репетирувалася на Малій сцені, на яку і готували декорації. До вистави були долучені Ю. Мережко та К. Чепела, а також і старше покоління Т. Тітова, О. Богатирьова, О. Куліш, А. Ковальов, О. Дербас, О. Вірченко, О. Власов, Ю. Головін, В. Частніков, Ф. Гамаль. Роль медсестри, хормейстера та піаністки виконала К. Литвинова.
У цій виставі використовуються різні образи, які допомагають нам доповнити реальність того, що відбувається. Моторошну цифрову та пластикову реальність, яка, як комбінат поглинає нас.
На сцені ми бачимо телевізор, до якого підключена камера real time, і відтворює камеру стеження для Міс Ретчед, також ми бачимо великий білий екран, на якому відтворюється зовсім інша історія. Наприклад, спогади персонажів, їх минуле. Також задіяні три білі платформи, які допомагають конструювати різні сцени і велика прозора плівка, за якою весь час з'являються і пропадають персонажі. До речі, саме під цією плівкою вмирає головний герой Біллі.
У костюмах та сценографії ми спостерігаємо гру кольору білого та червоного. Як зазначає В. Єрмоленко: «Візуальне рішення – це ніби алюзія на Алісу в країні чудес, королеву та її карти.». Світлове рішення побудоване на контрастах червоного та зеленого, гри в можна чи не можна.
Однак, незважаючи на те, що в театрі лише один режисер, амбіційні актори Олександр Плехун та Віктор Єрмоленко з ініціативи О. Ткаченко створили в театрі першу авторську акторську виставу "О, цей чудовий світ!". і зробили прем’єру навіть раніше Зозулі в квітні місяці.
Процес розпочався з пошуку матеріалу і спільним рішенням стала власна драматургія, яку актори відтворили з реальних історій жителів прифронтового міста. Відсутність бюджету і слів, легка і комедійна гра акторів створили до болю знайому ситуацію для кожного. Кожен глядач не тільки впізнавав себе, але і зміг пережити власні травми. З сумною радістю, слізьми та вірою в нашу перемоги виходили харків'яни.
Візуальним рішенням стали картонні коробки з чорними віконцями, які створювали ефект багатоповерхових будинків. Протягом усієї вистави вони трансформувалися від Держпрому до магазину, від бомбосховища до дому.
Майже під фінал ми бачимо розкидані коробки, як паралель з реальними будинками, в які можуть поцілити в будь-який момент. Однак у фіналі актори відбудовують місто, воно вже інше, але будинки і люди все ті ж самі.
На жаль, ця вистава була зіграна лише 5 разів і Харківською обласною радою було прийнято рішення про заборону показу вистав у театрах. Попри це своїми силами творчий колектив відновив виставу Рея Куні "Занадто одружений таксист" і показали разом з прем'єрою "Політ над зозулиним гніздом" на сцені Театрально-концертного центру. Через велику оренду та відсутність дофінансування від держави вистави були зіграні лише по одному разу.
Завершальним етапом цього періоду знаменується приходом нового режисера С. Москаленко, який вже на початку червня місяця, обравши виставу на двох акторів "Академія сміху" за п'єсою Кокі Мітані, розпочав репетиційний процес. До акторського складу знову увійшли Олександр Плехун та Віктор Єрмоленко.
Чотири ящики, які трансформувалися протягом кожного дня зустрічі цензора і автора. Від стола до корабля, від помосту до трибун. Нагорі постійно висить червоний рупор від якого йдуть канати, який ніби завжди керує, слухає і направляє цензора, у виконанні О. Плехуна. Вистава вийшла на 1 годину 40 хвилин без антракту. Актуальність важко недооцінити, бо виходячи глядачі казали, що вистава про Україну, хоча події розгортаються у 1940 році в Токіо.
Одвічна боротьба влади і мистецтва з щасливим кінцем була зіграна лише один раз у вигляді відкритої репетиції.
І одразу ж після прем'єри театр отримав запрошення на фестиваль "Дніпро. Театр. Ua". Фестиваль фінансував лише проживання, тож усі зароблені кошти за театральний сезон пішли на оплату дороги до Дніпра. За планом Харківський театр мав зіграти «Академію сміху» 16 серпня, а «О, цей чудовий світ!» 18 серпня. Однак через постійні обстріли та сирени «Академію сміху» довелось відмінити. Втім актори Олександр Плехун і Віктор Єрмоленко, які грають у двох цих виставах, прийняли сміливе рішення зіграти дві вистави в один день. І вже під час першої вистави країна-агресор влучила в Чернігівський Обласний Академічний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка. Дніпряни були зворушені і захоплені Харківським театром, адже як писав диригент цього театру: "Дякую вам за вистави! Отримав я (і не тільки я) ковток свіжого, нового повітря, не нафталінового, як більшість вистав у Дніпрі!".
5 жовтня 2023 року Харківською обласною радою було прийняте рішення про призначення директором театру Олега Яцину.
Тож, Харківський академічний драматичний театр у воєнний період за правління О. Ткаченко швидким темпом оновив репертуар, позбувся імені російського поета і двічі з’їздив на гастролі та фестиваль. Творчими особистостями у Харківському театрі під час повномасштабної війни стали творчий дует В. Давиденко та В. Єрмоленка, які разом з діючими акторами активно розвивають та популяризують театральне мистецтво у місті Харкові. С. Москаленко, який стає частиною колективу і працює у напрямі ігрового театру. О. Турутя-Прасолова, яка не змінює своїм принципам і залишається в театрі попри війну. Олександр Плехун та Віктор Єрмоленко, які не тільки грають майже у всіх виставах театру, а й створюють першу авторську акторську виставу.
Список літератури:
1. Харківським артистам стоячи аплодували з вигуками «Харків не зламати!». Харківський вимір. URL: https://x-vymir.com/kultura/harkivskyj-dramatychnyj-teatr-uspishno-vystupyv-na-vijskovyh-gastrolyah-harkivskym-artystam-stoyachy-aploduvaly-z-vygukamy-harkiv-ne-zlamaty/ (дата звернення: 19.05.2025).
2. Kharkiv-theatre.com.ua. URL: https://kharkiv-theatre.com.ua/anons-nash-teatr-bere-uchast-u-festyvali-dnipro-teatr-ua/ (дата звернення: 19.05.2025).
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter