Психологія сьогодні - це розгалужена галузь, яка охоплює різні напрями в практичній і науковій сфері, кожен із них має свої власні цілі та завдання. Л. Темнова зауважила, що в університетах та вищих навчальних закладах потрібно акцентувати увагу на формуванні особистості в контексті навчання, яке не тільки передбачає засвоєння знань, але й внутрішнє засвоєння цієї інформації шляхом самопізнання. Одне з орієнтованих на цінність освітніх напрямків включає комплекс освітніх цілей, спрямованих на формування особистості студента, тоді як інший орієнтується на підготовку фахівця, який вивчає психологію та шукає спосіб застосування цих знань у навчальній програмі [1].
Підкреслення другого напряму навчання виходить за рамки стандартного процесу навчання. Це включає в себе впровадження психологічної служби в навчальні заклади з метою підвищення усвідомлення про психологічні аспекти, розвитку навичок та готовності студентів до практичної діяльності. Основна мета полягає у розвитку самопізнання та саморозвитку студентів, що допомагає досягти більш глибокого розуміння і прийняття самої себе [2, с. 54].
Розробка психологічних підходів у навчальному процесі у вищих навчальних закладах розв’язує низку завдань. Такий підхід може сприяти зростанню професійної ідентичності та покращенню інформованості студентів під час навчання. За І. Вачковим, вища освіта повинна відповідати основним гуманістичним завданням, а саме, під час навчання студентів вищих навчальних закладів інтегрувати загальний суспільний досвід і допомагати вдосконалювати стратегії саморозвитку та самоусвідомлення. Цей процес слугує ключовим фактором у розвитку студентів як самостійних особистостей і відходженні від пасивного спостереження за собою [3].
Запровадження таких завдань є актуальним, оскільки вони сприяють формуванню чіткої концепції «Я» студента та спонукають до постійної роботи над внутрішнім світом під час навчання та професійного розвитку. Постановка нових завдань, цілей, проблем та кроків для вдосконалення професійних навичок студентів є важливими елементами у процесі розвитку особистості та досягнення професійної ідентичності.
Роботи Ю. Поваренкова виявляють основні проблеми, які виникають під час підготовки майбутніх фахівців. Перша група проблем виникає в процесі визначення професійного шляху та розуміння суті обраної професії. Друга група проблем пов’язана із входженням в обрану професію та розвитком професійної ідентичності. Третя група проблем стосується організації часу, необхідності самостійно організовувати діяльність та бути дисциплінованим. Важливо зауважити, що ці три компоненти є важливими для структурування самоідентифікації особистості. Якщо якийсь з них відсутній чи не узгоджений, це може призвести до кризи ідентичності та порушити цілісність образу «Я» людини [4, с. 98].
На сьогоднішній день, вища освіта переважно акцентує на набутті студентами знань і розумінні предмету, не вирішуючи питань, пов’язаних із самосвідомістю та самопізнанням їх власної унікальності. Основний фокус спрямований на інтелектуальний розвиток студентів, тоді як аспекти емоційної та вольової сфери зазвичай не належним чином розглядаються та розвиваються.
Важливість перетворюючої роботи, націленої на зміну особистості, здебільшого не враховується у навчальних програмах, які спрямовані на підготовку до майбутньої професійної діяльності студентів. Сучасна освіта зазвичай не стимулює зміни особистості студента, не сприяє його самосвідомості та розвитку особистого світосприйняття щодо минулого, сучасного і майбутнього. Основна увага приділяється інтелектуальному розвитку, тоді як аспекти саморозвитку та емоційновольової сфери залишаються на другорядному плані [5, с. 4].
Професійна ідентичність майбутніх спеціалістів формується під час їх навчання у закладах вищої освіти, особливо на старших курсах, коли студенти вже мають більше усвідомлення щодо свого вибору професії і починають більш конкретно співставляти її зі своїми життєвими планами та прагненнями. Процес формування професійної ідентичності студентів відбувається неоднаково та еволюціонує з часом.
Протягом навчання у виші образ «Я» студентів може зазнати суттєвих змін, особливо що стосується їхнього статусу, ролей та функціональної активності, але менше впливає на їхнє емоційно-оцінювальне сприйняття своєї особистості. Збільшення кількості когнітивних роздумів вказує на активізацію процесу самоусвідомлення, що сприяє більш глибокому розумінню себе та підвищенню рівня рефлексії серед студентів психологічного спрямування.
Е. Ільїн виділив кілька етапів мотиваційного процесу: На першому етапі відбувається формування та усвідомлення спонукання, яке базується на потягах, потребах, схильностях та інших психічних явищах. Другий етап передбачає внутрішнє прийняття мотиву, його ототожнення з особистими цінностями та порівняння з ієрархією цінностей особистості. Особа сама визначає важливість своїх потреб і потягів на цьому етапі. Третій етап - реалізація виконання бажаного мотиву. Проте в процесі виконання мотив може зазнати змін та змінити свій зміст. Четвертий етап полягає в закріпленні сформованого мотиву та його інтеграції в характер особистості. На п’ятому етапі потенційне спонукання актуалізується, коли нова частина характеру особистості виявляється у різних умовах та ситуаціях [6].
Згідно з В. Вилюнасом, важливою властивістю є направленість людини через мотивацію до досягнення, яка визначає її стереотипи поведінки, відношення до інших та сприйняття самої себе [7, с. 128].
Отже, формування власної професійної ідентичності у молодих людей відбувається під час навчання у вищих навчальних закладах, особливо на старших курсах, коли студенти усвідомлюють сутність обраної професії та її відповідність їхнім особистим цілям та сподіванням.
Список літератури:
1. Мова Л. В. Психологічні особливості забезпечення особистісної самореалізації майбутніх психологів у процесі фахової підготовки: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07. Національний педагогічний ун-т ім. М.П. Драгоманова. Київ, 2003. 20 с.
2. Остапенко І. В. Стратегії та технології активізації самоідентифікування молоді: методичний посібник. НАПН України, Інститут соціальної та політичної психології. Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2019. 92 с.
3. Черный Е. В. Профессиональная идентичность практического психолога. Практична психологія і соціальна робота. 2000. № 8. С. 36.
4. Павлюк М. М. Теоретичний аналіз проблеми ідентифікації у професійному становленні вчителя основної школи. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. Т. Х. Ч. 3. Київ, 2008. С. 367-373.
5. Антонова Н. О. Кризові явища у професійному становленні студентів-психологів та психологів-практиків. Актуальні проблеми психології. Т. V: Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія. / За ред. С.Д. Максименка. Київ : ІВЦ Держкомстату України, 2007. Вип. 6. С. 3-9.
6. Бондаренко І. І. Психологічні умови ефективної професійної адаптації психологів-початківців: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.01. Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Київ. 2004. 19 с.
7. Булах І. С. Психологія особистісного зростання підлітка. Київ : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2003. 340 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter