Сучасна система освіти, як і увесь науковий всесвіт, постійно змінюються, набувають нових рис, характеристик, особливостей, що є ознакою динамічних процесів у цій галузі, відповідності її запитам суспільства в цілому, до організації процесу отримання сучасних знань за допомогою сучасних методів освіти, новітніх технологій.
Пропоную дослідити цей процес впливу сучасних технологій на організацію освітнього процесу, визначитись з тим, як змінюється система отримання та надання нових знань, які проблеми та здобутки є в дистанційній системі навчання, які питання сьогодення стають перед викладачами вищих навчальних закладів освіти.
Зараз неможливо уявити собі ситуацію коли в освітньому процесі не були б присутніми комп’ютер, мережа Інтернету, з безмежним доступом до інформації у всьому світі, коли використовуються надсучасні, ефективні технології отримання та забезпечення знань для тих хто навчається, та також можливостей перевірки отриманих знань, оцінки їх якості. Нові технології у освітньому процесі не перекреслюють попередню систему, яка ефективно працювала і вдосконалювалась десятками років, стрімко поєдналась з цією системою, надала значних, нових можливостей, підняла рівень освіти здобувачів знань на новий, значно вищий рівень освіти.
Навчання з допомогою комп’ютера суттєво змінило характер навчання, отримання знань перетворилось у цікавий для здобувача освіти процес, який значно збільшив об’єм інформаційного матеріалу, який зазвичай використовувався під час учбового заняття, підготовки до нього, виконання завдань, особливо для їх засвоєння. Особливо важливе значення має те, що в цей час, студенти самостійно визначають важливість того чи іншого учбового матеріалу, місце та час для цього процесу можуть вибирати самостійно, з максимальною ефективністю для себе, і що ніколи не робили до цього часу, вони перетворюються у активного учасника цього процесу, у повній мірі мають можливість розкрити та реалізувати свої здібності.
Суттєво змінилась роль викладача в освітньому процесі. Значно поширилась можливість у використанні сучасних технологій під час підготовки до заняття, в ході його, з’явились нові методи та форми в учбовому процесі, контакт з кожним студентом став якіснішім, на занятті участь кожного здобувача освіти стала більш ефективною, перевірка отриманих та засвоєних знань стала відповідно технологічною, незалежною, різноманітною за формами та методами. Результати своєї роботи студенти отримують негайно, за єдиним алгоритмом, від автоматизованої системи підрахунку результату навчання. Це також скоротило час викладача в цій частині його роботи, та полегшало її.
Сучасна, дистанційна система освіти також накладає нові вимоги до педагогічної майстерності викладача, його навичкам та вмінням комунікації зі студентами у електронному просторі через екран комп’ютера, бути достатньо кваліфікованим у вміннях налагодити двосторонній зв'язок з використанням різних засобів і технологій, забезпечення кібернетичної безпеки, мати досвід, що дозволяє за різними обставинами усунути технічні проблеми під час комунікації.
Зараз викладач виступає у учбовому процесі, як керівник цього процесу, тобто визначає всі умови, за якими навчаються студенти, виступає як організатор цього процесу, що конкретно контролює сам процес навчання та засвоєння програми освітнього компонента, виконання завдань, засвоєння практичних навичок, але в той же час, як співучасник процесу, він може визначати напрям загальної діяльності групи студентів та конкретно кожного в цій групі, створити умови максимальної самовіддачі здобувачів освіти в цьому процесі.
Організований викладачем в цей час зворотній зв'язок, наприклад, спілкування у чаті під час заняття, дружня обстановка, як найкраще допомагає реалізувати це прагнення з максимальним для здобувача освіти результатом у реальному часі.
Значно зростає в такій формі освіти значення можливості долучитись до сучасних джерел інформаційного забезпечення учбового процесу, провідних наукових видань та публікацій. Це в першу чергу до електронної бібліотеки, доступність в електронному форматі до всієї базової та додаткової літератури рекомендованої для освітнього компонента. Залежність від забезпечення кожного здобувача освіти підручником, методичними посібниками та розробками тепер не впливають на процес отримання знань.
Слідкуючи за світовими тенденціями у дистанційній освіті, аналітичними матеріалами, які досліджують результати освітнього процесу, його сильні та слабкі сторони, можливо зазначити, що зараз особлива увага приділяється удосконаленню методики освіти кожного здобувача освіти у групі. Заняття відбувається у групі, але далі персональний, індивідуальний підхід до кожного, відпрацювання завдань з кожним студентом, широке використання можливостей зворотного зв’язку з ним, перевірка засвоєння його практичних навичок, його готовність застосувати свої здобуті знання. Інша, цікава тенденція, це застосування у освітньому процесі методів організації учбового заняття з використанням можливостей які надає штучний інтелект, проведення занять з застосуванням штучного середовища віртуальної та змішаної реальності, інтерактивне навчання з широкими можливостями які надають відеоматеріали, навчання у формі гри, які значно підвищують мотивацію та зацікавленість студента у освітньому процесі.
Я викладаю свій освітній компонент для студентів з використанням технологій дистанційної освіти з 2020 року, а з урахуванням, що в групах, де відбувались заняття були присутніми студенти, з більше ніж 20 країн усього світу, Азії, Африки, Індії, країн Європи, поєднані англійською мовою та бажанням отримати знання, завдяки дистанційній системі освіти змогли у повній мірі реалізувати свої прагнення та мрії. Було дуже цікаво приймати нові виклики, перебудову форм та методів викладання, засвоєння нових технологій, розробляти базу даних, бути весь час у процесі пошуку та впровадження нових технологій, та що особливо важливо долучати до цього процесу студентів, які змінювались у цей час разом зі мною. Вони суттєво стали відрізняться від попередніх студентів. Набули навичок користуванню цифровими технологіями, заняття проходили значно цікавіше, інтенсивніше, зі зворотнім зв’язком, неодмінним обміном думками та результатами.
Особливо цінними у цей період були своєчасно розроблені керівні документи з цього питання, курси підвищення професійної кваліфікації, велика кількість посібників, статей, методичних розробок, практичних відеоматеріалів. Цей процес активно продовжується і зараз, а це потребує постійної уваги до цього питання, пошуку нових даних, дослідження і подальшого застосування в своїй педагогічній діяльності нових можливостей і досягнень цифрової дистанційної освіти.
Висновки. Своїм дослідженням я мав за мету показати, що сучасна, дистанційна система навчання є такою ж ефективною, як і існуюча класична, очна форма здобуття знань. Сучасні виклики, в яких зараз існує світове суспільство, війна, що триває в нашій Україні, вимагають використання новітніх, цифрових, дистанційних технологій у навчанні. Ця форма здобуття знань дала змогу продовжити учбовий процес інноваційно, суттєво покращила його, надала нових можливостей освітньому процесу, його учасникам. Дистанційна освіта постійно удосконалюється, використовує провідні, новітні технології, дає змогу студенту бути самостійним, відповідальним, зацікавленим та вмотивованим у процесі здобуття знань.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter