Актуальність. Життєдіяльність та якість життя в значній мірі залежать від порушення параметрів гомеокінезу, який підтримують нервова (в тому числі вегетативна), гормональна (ендокринна), імунна та метаболічна системи [1]. Переважання симпатотонії або ваготонії впливає на адаптивні та поведінкові реакції пацієнтів/спортсменів [2]. Стресостійкість та розвиток патології визначаються збалансованістю систем регуляції згідно з філософським принципом «реабілітаційного дуалізму» - рівноваги системи-антисистеми, що відображають індекси рівноваги параметрів гомеокінезу (в нормі значення індексу наближається до 1,0). Студентів ДНМУ згідно вегетативного паспорту та клінічної форми соматогенії розділили на ваготоніків-стаєрів та симпатотоніків-спринтерів [1]. У ваготоніків основним медіатором є ацетилхолін, який визначає їх схильність до ацетилхолінових, серотонін-дефіцитних тривожно-депресивних соматогеній, кальцій-дефіцитної коморбідності, домінування анаболічних гормонів, алергічних реакцій, алкалозу. У симпатотоніків основним медіатором є норадреналін, який формує схильність до адренергічних серотонін-надлишкових паніко-фобічних соматогеній, формує кальцій-надлишкову коморбідність, домінування катаболічних гормонів, імунодефіцитних станів, ацидозу, що підтверджували індексом рівноваги біологічних амінів (ІРБА - серотонін/ гістамін). Ключовим/провідним показником метаболізму є кислотно-лужний баланс крові, який оцінюють за індексом рівноваги активності кислих та лужних фосфатаз (ІРКЛФ). Третина населення, яких називають «інвалідами з вегетатиці», має проблеми з вегетативною регуляцією, що знижує стресостійкість. Повільний ритм дихання впливає на варіабельність серцевого ритму, посилює активність парасимпатичної системи, що використовують для підтримки фізичного та психологічного здоров’я [3]. Дихання модулює активність префронтальної кори головного мозку при тривожних станах, що виправдовує використання дихальної гімнастики для підвищення стресостійкості. Регуляція автоматичного ланцюга СО2-О2, відслідковується за ефектами Веріго-Бора і Холдейна. Потрібно відмітити, що відповідність між вентиляцією легень і потребою організму в посиленому газообміні для окислювально-відновлюючих процесів досягається «самонавчанням» дихального апарату. Методику вольового усунення глибокого дихання (ВУГД) розробив К.П. Бутейко, який вказував, що головна причина багатьох захворювань людини пов’язана з дефіцитом вуглекислого газу в легеневих альвеолах Методики по В.В. Клапчуку і К.П. Бутейко довели свою ефективність при бронхіальній астмі на тлі домінування парасимпатичної системи. Парадоксальна дихальна гімнастика за А.М. Стрельніковою включає протягом ВУД виконання на вдиху руху для протидії і тренування дихальних м’язів, визиває гіпервентиляцію і приступи задухи при астмі, але є ефективною на тлі симпатотонії [3]. Виникла проблема диференційного відбору пацієнтів для дихальної гімнастики з урахуванням їх вегетативного паспорту. Мета роботи полягала у розробці та апробації способу гомеокінетичного дихання (ГД) для студентів з урахуванням їх вегетативного паспорта шляхом корекції параметрів гомеокінеза, стресостійкості та усунення схильності до соматогеній.
Матеріал та методи дослідження. Групу дослідження склали 42 студента (30 жінок і 12 чоловіків) 1-3 курсів Донецького національного медичного університету (ДНМУ м. Кропивницький) віком від 17 до 25 років, які були розділені на дві групи згідно даним автоматизованого визначення параметрів гомеокінезу і «вегетативного паспорту»: перша - 27 ваготоніки-стаєри та друга – 15 симпатотоніки-спринтери. Встановлювали схильність до різних форм соматогеній, коморбідність та стресостійкість при тестуванні обстежуваних [4]. Після визначення «вегетативного паспорту» диференційовано призначали методики дихальної гімнастики вранці та ввечері протягом 5-10 хвилин для корекції вегетативної дисфункції, усунення соматогеній, нормалізації кислотно-лужної рівноваги крові.
Результати та їх обговорення. Попередній розподіл студентів на групи з допомогою автоматизованого тестування дозволив розробити і проводити різні методики гомеокінетичного дихання (ГД) з урахуванням «вегетативного паспорту» та доказати їх ефективність, щодо нормалізації дихального патерну, оптимізації порушення параметрів гомеокінезу, усунення соматогеній та підвищення стресостійкісті. Основу метода складає чергування нульового стану (комфортне, спокійне дихання без затримок) і затримки різного ступеню важкості, глибини дихання і його інтенсивності, що дозволяє корегувати прояви вегетативної дисфункції і порушення кислотно-лужної рівноваги крові. Дихальна гімнастика виконується у сидячому положенні та при фізичних навантаженнях, поєднується з фізичними вправами і точковим масажем. Перевага надається грудному або діафрагмальному диханню з урахуванням вегетативного паспорта пацієнта. Декодування кодів дихальних вправ (кожна цифра позначає стан дихання): 0 – звичайне дихання без відчуття відсутності повітря, без затримок (нульова інтенсивність); 1 - затримка дихання по інтенсивності рівня контрольної паузи (КП); це легка недостатність повітря в межах комфорту і не викликає обтяжливих почуттів; 2 – затримка дихання по інтенсивності між контрольною і максимальною паузами; 3 – затримка по інтенсивності рівня максимальної паузи. (МП). МП це відчуття недостатності повітря, яке визиває дискомфорт. Між затримками дихання завжди повернення до «нуля» - спокійне дихання і внутрішня релаксація. Під час затримки дихання методист показує кількість пальців, які відповідають рівню (1 – один палець, 2 – два пальця і т. п.). Це дозволяє використовувати тілесний зворотний зв'язок для точного контролю інтенсивності недостатності повітря. Тип дихання (грудний або діафрагмальний) вибирають з урахуванням вегетативного паспорта. Для ваготоніків-стаєрів - віддають перевагу діафрагмальному диханню, для симпатотоніків-спринтерів – грудному диханню.
Метод гомеокінетичного дихання розроблений з урахуванням вегетативного паспорта пацієнта. Номера вправ 2, 4, 7 - в більшій мірі показані симпатотонікам; вправи з номерами 1, 3, 5, 6, 8 - для ваготоніків. Відбір вправ проводять під керівництвом фахівця. Вправи виконують по 7-10 хвилин 3 рази на добу.
Біохімічне обґрунтування метода
Гомеокінетичне дихання запускає цілий ряд фізіологічних і біохімічних процесів: ефект Веріго - Бора (залежність ступеня дисоціації оксигемоглобіну від величини парціального тиску вуглекислоти у альвеолярному повітрі і крові, при падінні якого спорідненість кисню до гемоглобіну підвищується, що ускладнює перехід кисню з капілярів у тканини); розширення судин (нормалізація СО₂ запускає збільшення просвіту судин, покращення мікроциркуляції); зниження збудливості дихального центру (регулярна практика затримки дихання у комфортному стані сприяє нормалізації дихального патерну в бік хвилинного об’єму дихання за рахунок покращення ергономічних показників); корекція вегетативної регуляції в залежності від схеми вправ за генотипом (тонізація чи седатація); підвищення стійкості до коливань кислотно-лужної рівноваги крові за рахунок оптимізації роботи бікарбонатного та гемоглобінового буфера.
Висновки. Метод «гомеокінетичного дихання Муллахметова А.Г. - Сокрута М.В.» працює не тільки як дихальна техніка, але є інструментом регуляції гомеокінезу (метаболізму, вегетативної дисфункції, імунітету, гормонального профілю), адаптаційних можливостей і стресостійкості організму. Показником суб’єктивної оцінки нормального співвідношення кисню і вуглекислого газу в крові є відчуття легкого і приємного дихання. Регулярне проведення дихальної гімнастики проводить до усунення соматогеній та оптимізації кислотно-лужного балансу крові.
Література
1. Порушення параметрів гомеокінезу при патології суглобів та їх ендопротезуванні : монографія / М.В. Сокрут, А.І. Гоженко, Ф.В. Климовицький [та ін.]. – Львів : Магнолія 2006, 2024. – 310 с.
2. Smith J.C., Ellenberger H.H., Ballanyi K., Richter D.W., Feldman J.L. Autonomic Control of Breathing in Health and Disease // Autonomic Disorders in Clinical Practice. – 2023. – С. 317–334. – DOI: 10.1007/978-3-031-43036-7_15.
3. Клапчук В.В., Курята А.В., Маргитич С.В. Волевое управление дыханием в медицинской и спортивной практике. 2-е вид., перероб. і допов. – Дніпро : [б. в.], 2018. – 120 с.
4. Сокрут В.М. Клінічний тест визначення форми соматогенії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://sokrut.com/somatogenytest2 (дата звернення: 25.05.2025).
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter