Поняття особистості мовця перебуває у фокусі уваги багатьох представників вітчизняної філологічної школи. Попри розбіжності у термінології, стикаючись з такими термінами, як «мовна особистість», «мовленнєва особистість», «лінгвоперсона», “мовно-культурна особистість” тощо, можна помітити, що автори, насправді, часто апелюють до однакового змісту, котрий вони вкладають у ці поняття. Зокрема, Ф. С. Бацевич аргументує доцільність використання терміну «мовна особистість» його концептуальним синтезом, тобто здатністю лінгвістичної концепції інтегрувати різні прояви мовленнєвої діяльності людини [1, с. 11].
За О. О. Селівановою, мовна особистість – “це іманентна ознака індивіда як носія мови й комуніканта, що визначає мовну та комунікативну компетенцію людини й реалізацію цих компетенцій при породженні, сприйнятті, розумінні й інтерпретації вербальних повідомлень та текстів” [5, c. 596].
Під мовно-культурною особистістю О. В. Яшенкова розуміє “комуніканта, який володіє культурно зумовленою ментальністю, картиною світу і системою цінностей, дотримується когнітивних підходів, мовних, поведінкових і комунікативних норм певної лінгвокультурної спільноти” [6, с. 288].
Останніми роками все більшого поширення набуває термін "дискурсивна особистість", що відповідає пануючій у сучасній лінгвістиці когнітивно-дискурсивній парадигмі. А. В. Нікітіна зазначає, що дискурсивна особистість “містить елементи мовної, мовленнєвої, комунікативної, риторичної особистості, які виявляються в певних дискурсах через усвідомлення їх цінностей, опанування стратегії, тактик, типових мовленнєвих жанрів, невербальних засобів” [3, c. 277].
Л. В. Монастирьова акцентує увагу на тому, що дискурсивна особистість формується на перетині комунікативних і когнітивних чинників. “Дискурсивні особистості приймають участь у комунікативних подіях, в умовах яких і відбувається відбір відповідних засобів – лексичних, граматичних, стилістичних як тактичних дій, що належать мовленнєвим стратегіям” [2]. Отже, саме цей термін видається найширшим серед усіх суміжних понять.
Особливу увагу заслуговує феномен творчої дискурсивної особистості, яка демонструє вміння не лише ефективно комунікувати, але й створювати нові, нестандартні рішення в дискурсі. Творча дискурсивна особистість характеризується високим рівнем креативності в мовленні, умінням знаходити оригінальні способи вираження думок і почуттів, а також здатністю до генерування нових ідей і концептів. Така особистість активно експериментує з мовними формами, грає з мовними елементами та використовує їх для досягнення специфічних комунікативних цілей [4, с. 21].
Креативність творчої дискурсивної особистості виявляється у її здатності до інтеграції різних мовних і культурних ресурсів, що дозволяє їй створювати унікальний мовленнєвий стиль і формувати нові дискурсивні практики. Цей аспект дискурсивної особистості включає не лише індивідуальні мовленнєві навички, але й соціокультурний контекст, у якому ця особистість функціонує. Творчий підхід у дискурсі може проявлятися у формах і жанрах мовлення, у застосуванні нових мовних інструментів та стратегій, які сприяють створенню інноваційних і ефективних комунікативних рішень.
Теун А. ван Дейк розглядає ідеології як соціально-когнітивні структури, що формуються, виражаються та відтворюються через дискурс. Він зазначає, що ідеології лежать у підґрунті ідентичності, дій, цілей, норм та цінностей соціальних груп, а також їхніх відносин з іншими групами. Ці ідеології виражаються та відтворюються в соціальних практиках членів груп, особливо через дискурс [7]. Таким чином, можна вважати, що творча дискурсивна особистість є носієм і виробником ідеологічно забарвленого дискурсу, оскільки через свою творчість вона формує, виражає та поширює певні ідеологічні позиції та цінності.
У якості об’єкта дослідження нами було обрано відомого британського співака Стінга, оскільки він є знаковою фігурою світовою музичної культури. У творчості Стінга мова не просто виконує комунікативну функцію – вона стає простором для продукування смислів, які репрезентують його особистість, світогляд та етичну позицію. В його піснях часто спостерігається глибокий підтекст, що апелює до філософських, соціальних та культурних проблем.
Яскравим прикладом соціально значущого тексту в музичному дискурсі може слугувати пісня Стінга Russians, випущена у 1985 році в часи холодної війни. Текст пісні насичений алюзіями до геополітики, наприклад, фраза "Mr. Krushchev said, we will bury you" є прикладом цитування політичної риторики, який надає пісні документальності і драматичності, а "Oppenheimer’s deadly toy" є алюзією на розробника атомної бомби.
В цілому, зазначається, що творчість Стінга є прикладом інтелектуалізації музичного дискурсу. Реалізуючи дискурсивні стратегії саморепрезентації, Стінг активно застосовує алюзії (наприклад, біблійні алюзії у пісні "Mad About You", що базується на образі царя Давида), інтертекстуальність (наприклад, включення етнічних мовних елементів, зокрема в “Desert Rose, де арабська мова використовується як символ культурного діалогу), латинізми (наприклад, у пісні "Gabriel’s Message" трапляються латинські вислови або формули, які функціонують як стилістичні маркери сакральності – "Gloria in excelsis Deo").
Як зазначалося раніше, на прагматичному рівні для творчої дискурсивної особистості є притаманним звертання для соціально значущих тем. У своєму пісенному дискурсі Стінг піднімає теми пошуку сенсу, самопізнання, культурної ідентичності і культурного розмаїття, вдається до соціальної критики. Тексти його пісень багаті на філософські відсилання.
Як творча дискурсивна особистість, Стінг часто використовує наративні структури, які надають його текстам вигляду особистої сповіді, щоденника, філософського діалогу, до якого він залучає своїх слухачів. Його мова – це мова співчуття, співпереживання, яка базується на емотивній лексиці, етично маркованих одиницях (love, pain, fragile, soul, heart), рефлексивних конструкціях (“I never saw no miracle of science”). Його пісні є насиченими когнітивними метафорами (наприклад, пісня “The Book of My Life” є суцільною метафорою, яка ототожнює людське життя з книгою, де на кожній сторінці ми записуємо події, що з нами трапляються (“Let me read a page or two...”). Загалом, Стінг уникає кліше поп-культури, натомість широко використовує різноманітні стилістичні прийоми, а саме, парадокси (“There’s no religion but sex and music”), риторичні питання ("Why should I cry for you? Why would you want me to?"), структурну симетрію й поетичну ритміку тощо.
Отже, можна дійти висновку, що як творча дискурсивна особистість Стінг продукує цілісний пісенний дискурс, в якому переплітаються естетика, етика, філософія й соціальна критика. Через мову він реалізує свою дискурсивну ідентичність як гуманіста, інтелектуала та музиканта-глобаліста.
Список літератури:
1. Бацевич Ф., Чернуха В. Комунікативна особистість у сімейному спілкуванні: монографія. Львів, 2018. 260 с.
2. Монастирьова Л. В. Дискурсивна особистість у сучасній лінгвістиці. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2019. № 39. Том 3. С. 45—47.
3. Нікітіна А. В. Дискурсна особистість як лінгводидактичне поняття. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. 2015. № 4. С. 217—282.
4. Самохіна В. Креативна дискурсивна особистість в екосистемі творчої діяльності. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. 2019. Вип. 90. С. 19—25.
5. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями і проблеми. Полтава, 2008. 712 с.
6. Яшенкова О. В. Основи теорії мовної комунікації: навч. посіб. для вузів. Київ, 2010. 309 с.
7. van Dijk, T. A. Ideology and discourse analysis. Journal of Political Ideologies. 2006. № 11(2). Р. 115—140.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter