З огляду на зростання рівня стресових та тривожних станів у сучасному суспільстві, питання ефективних психологічних ресурсів подолання негативних емоційних переживань набуває особливої актуальності. Одним із таких ресурсів виступає гумор, який здатен виконувати не лише функцію емоційної розрядки, а й бути дієвим інструментом психоемоційної саморегуляції та соціального взаємозв’язку. Дослідження свідчать, що гумор зменшує рівень ситуативної тривожності, сприяє відновленню позитивного афекту та виступає ефективною копінг-стратегією в складних життєвих ситуаціях [2, с. 17; 3, с. 83].
Психологічна література містить численні свідчення, що використання гумору в щоденному житті пов’язане з підвищеною стресостійкістю, кращим емоційним самопочуттям та позитивною соціальною адаптацією [4, с. 369; 5, с. 142]. Зокрема, у працях Г. Лефкорта зазначено, що навіть пасивне споживання комічного контенту зменшує суб’єктивне відчуття пригніченості та підвищує загальний настрій [5, с. 156]. Серед українських науковців питання гумору як ресурсу психологічної підтримки досліджували О. М. Василик [1, с. 87], В. М. Ручкін [6, с. 46], М. Міллер [7, с. 59], які відзначають, що гумор сприяє відновленню адаптаційного потенціалу особистості та підвищенню її стресостійкості.
Однак, попри наявність значного обсягу теоретичних напрацювань, у вітчизняній психологічній практиці недостатньо досліджене системне застосування гумору як копінг-механізму в контексті подолання тривожних і депресивних проявів. Актуальність цього дослідження зумовлена необхідністю поглиблення наукового розуміння того, яким чином гумор впливає на рівень емоційної регуляції та адаптаційні можливості особистості [9, с. 34].
Отримані результати можуть мати практичне значення для створення психопрофілактичних програм, тренінгів емоційної саморегуляції та розробки методичних рекомендацій для фахівців з психології, соціальної роботи та психотерапії [10, с. 121].
Таким чином, дослідження гумору як засобу подолання негативних емоційних станів є важливим внеском у розробку ефективних стратегій підтримки психічного здоров’я, підвищення психологічної витривалості та емоційної гнучкості в умовах зростаючого психологічного навантаження на особистість [8].
Мета – дослідити гумор, як засіб подолання негативних емоційних станів.
1. Методика PANAS (Positive and Negative Affect Schedule)
Мета: оцінка рівня позитивного афекту — частоти та інтенсивності позитивних емоцій.
Результати:
У переважної більшості респондентів (72%) спостерігається середній або високий рівень позитивного афекту (32–45 балів із 50 можливих).
Найбільше позитивних емоцій відзначено у відповідях на стани, пов’язані з міжособистісною взаємодією, відпочинком, почуттям гумору.
Це свідчить про загальну емоційну стабільність, наявність внутрішніх ресурсів і добрий вплив гумору як емоційного регулятора.
У 18% зафіксовано помірно-низький рівень (25–30 балів), що може бути пов’язано з підвищеною тривожністю або особистісними особливостями.
Висновок за методикою PANAS:
Більшість учасників дослідження демонструють високу емоційну включеність у позитивні переживання, що частково може бути наслідком використання гумору в повсякденному житті як підтримуючого елемента афекту.
2. Шкала ситуативної тривожності Спілбергера–Ханіна
Мета: визначення рівня тимчасового (ситуативного) емоційного напруження.
Результати:
У 60% респондентів зафіксовано помірний рівень тривожності (41–55 балів із 80 можливих), у 26% — низький рівень (менше 40 балів).
Лише 14% продемонстрували високі показники ситуативної тривожності (понад 56 балів).
У респондентів із нижчими рівнями тривожності спостерігалося активне використання гумору (перехресно з результатами COPE), що вказує на можливу буферну функцію гумору щодо тривожності.
Висновок за методикою Спілбергера:
Гумор може знижувати інтенсивність ситуативної тривоги. У респондентів, які активно використовують гумор, тривожність значно нижча, ніж у тих, хто цього не робить.
3. Методика COPE (підшкала «Гумор»)
Мета: визначення рівня використання гумору як копінг-стратегії при стресі.
Результати:
У 70% респондентів отримані високі показники (9–12 балів із 12), що свідчить про активне використання гумору у важких ситуаціях.
22% демонструють середній рівень використання гумору (6–8 балів).
Лише 8% практично не використовують гумор як спосіб саморегуляції.
Найчастіше респонденти зазначали, що жартують або намагаються знайти комічний аспект у складних ситуаціях для зниження емоційного напруження. Також зазначалося, що гумор допомагає налагоджувати контакт з іншими, що побічно знижує тривогу.
Висновок за COPE:
Більшість респондентів свідомо або інтуїтивно використовують гумор як захисний механізм та інструмент соціальної адаптації. Це підтверджує ефективність гумору в подоланні негативних емоційних станів.
Загальний висновок:
Результати дослідження показують, що гумор справді є дієвим засобом подолання негативних емоційних станів. Учасники, які активно використовують гумор, мають: вищий рівень позитивного афекту (PANAS), нижчу ситуативну тривожність (Спілбергер), високу стратегію гумору в подоланні стресу (COPE).
Таким чином, гумор виконує функції: емоційної регуляції (підтримує позитивний настрій), психологічного захисту (допомагає впоратися зі стресом), соціальної адаптації (полегшує спілкування та знижує напругу).
Отримані результати підтверджують доцільність використання гумору як ресурсу в психологічній допомозі, психопрофілактиці та саморегуляції.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Василик, О. М. Психологічна реабілітація військовослужбовців: теорія і практика. Київ: Академвидав, 2019. 240 с.
2. Martin, R. A. Sense of humor and psychological well-being: Can humor be therapeutic? // Canadian Psychology. 2003. Vol. 44(1). P. 16–24. DOI: 10.1037/h0085895
3. Kuiper, N. A., Martin, R. A., Olinger, L. J. Coping humour, stress, and cognitive appraisals // Canadian Journal of Behavioural Science. 1995. Vol. 27(1). P. 81–96. DOI: 10.1037/0008-400X.27.1.81
4. Abel, M. H. Humor, stress, and coping strategies // Humor: International Journal of Humor Research. 2002. Vol. 15(4). P. 365–381. DOI: 10.1515/humr.15.4.365
5. Lefcourt, H. M. Humor: The Psychology of Living Buoyantly. New York: Springer, 2001. 276 p.
6. Ручкін, В. М. Гумор як психотерапевтичний інструмент у роботі з тривожними станами // Актуальні проблеми практичної психології. 2015. № 2. С. 45–50.
7. Міллер, М. Гумор у практиці психотерапії // Психологічний журнал. 2016. № 4. С. 59–64.
8. American Psychological Association (APA). Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (DSM-5). 5th ed. Washington, DC: APA, 2013. 947 p.
9. Карпенко, З. Л. Використання гумору як методу емоційної саморегуляції // Практична психологія та соціальна робота. 2020. № 7. С. 32–37.
10. Яремчук, Л. І. Психоемоційне здоров’я особистості в умовах стресу: роль гумору // Науковий вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди. Психологія. 2021. № 69. С. 120–126.
_____________________________
Науковий керівник: Вакар Вікторія Вікторівна, в. о. заступника в. о. директора з виховної та соціальної роботи, асистент кафедри загальної та соціальної психології, Донецький національний університет імені Василя Стуса
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter