Наукова діяльність є важливою частиною функціонування закладу вищої освіти. Крім власне наукової компоненти вона суттєво впливає на весь освітній процес. Важливу роль наукова діяльність відіграє у педагогічному закладі вищої освіти, адже вирішення більшості завдань неможливе поза науки та наукової діяльності, яка є невіддільною частиною функціонування педагогічного університету в суспільстві і його подальшого розвитку [1, с. 27]. Актуальним в цьому сенсі є питання змістовного наповнення наукової освіти під час підготовки майбутніх учителів [2] та її інтеграції в рейтингову систему оцінювання у вищих закладах освіти [5].
Важливість науково-дослідної роботи призвела до появи різноманітних моніторингових систем її оцінювання [4]. Такі системи можуть бути різного ступеня складності та мати декілька ієрархічних рівнів. Сам процес їхнього створення має багатоетапний характер та зазвичай реалізується за допомогою методу експертного оцінювання. Він здійснюється із залученням найбільш кваліфікованих фахівців (експертів), які мають вагомі здобутки в науковій сфері [3].
Важливою частиною таких моніторингових систем зазвичай є науково-дослідна робота студентів, яка в загальному випадку може здійснюватися як під час навчального процесу, так і поза його межами.
Основними напрямками та формами практичного втілення наукової компоненти в навчальний процес є чітке дотримання принципу науковості; викладання дисциплін наукознавчого характеру (наприклад курсу «Основи наукових досліджень»); викладання дисциплін, які розглядають найбільш актуальні питання сучасної науки; ознайомлення студентів із сучасними науковими теоріями, гіпотезами, концепціями, проблемами при проведенні аудиторних занять; виконання курсових робіт (проєктів) з елементами наукових досліджень та дипломних (магістерських) робіт; виконання завдання науково-дослідного характеру при проведенні різних видів практик.
Науково-дослідна робота студентів, яка здійснюється поза межами навчального процесу, зазвичай реалізується у таких формах: участь студентів у виконанні загально кафедральних науково-дослідних робіт; участь у Всеукраїнських студентських олімпіадах та Всеукраїнських конкурсах студентських науково-дослідних робіт; підготовка наукових публікацій (статей, тез доповідей); участь у наукових експедиціях, виставках, наукових конференціях та семінарах різного рівня тощо. Однією з найбільш поширених форм поза аудиторної наукової роботи студентів є проблемна група.
В загальному випадку проблемна група являє собою тимчасове об’єднання схильних до наукової діяльності здобувачів вищої освіти, які спільно розробляють ту чи іншу наукову проблему. Зазвичай така проблема узгоджується з науковою тематикою відповідної кафедри, хоча іноді може мати оригінальний характер. Відмінність від студентського наукового гуртка полягає у більш вузькоспеціалізованому характері наукової проблематики. Проведення засідань проблемної групи характеризується певною періодичністю, як правило – один раз на місяць. Хоча в цьому випадку жорстка часова регламентація відсутня.
Організація роботи проблемних груп вирішує цілу низку важливих завдань. Серед них – залучення до наукової діяльності обдарованої студентської молоді, поглиблене вивчення важливих наукових проблем, формування навичок у здійсненні науково-пошукової діяльності та в кінцевому результаті – підвищення рівня професійної підготовки майбутніх фахівців.
Проблемні групи у педагогічному закладі вищої освіти мають характерні особливості. Серед них – переважання педагогічної проблематики, використання власного досвіду та можливість впровадження результатів власних наукових досліджень у практичну діяльність, зокрема, під час проходження педагогічної практики у закладах освіти.
Таким чином, проблемна група є доволі важливою, ефективною та результативною формою організації науково-дослідної роботи студентів у педагогічних закладах вищої освіти.
Список літератури:
1. Микитюк О. М. Становлення та розвиток науково-дослідної роботи у вищих педагогічних закладах України (історико-педагогічний аспект). Харків : «ОВС», 2001. 256 с.
2. Подолянчук С. В. Актуалізація змісту наукової освіти під час підготовки майбутніх учителів. Інноваційні практики наукової освіти : матеріали II Всеукр. наук.-практ. конф., 15-19 груд. 2022 р. Київ : Інститут обдарованої дитини НАПН України, 2022. С. 773–779.
3. Подолянчук С. В. Визначення компетентності експертів з оцінювання наукової діяльності у вищому педагогічному навчальному закладі Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. 2014. № 4. С. 112–122.
4. Подолянчук С. В. Моніторинг наукової діяльності у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського. 2015 рік : інформаційно-аналітичний збірник / С. В. Подолянчук, Н. І. Лазаренко, І. Є. Руснак, [та ін.]; за ред. Подолянчука С. В. Вінниця : ФОП Легкун В. М., 2016. 111 с.
5. Подолянчук С. В. Проблеми комплексного використання модульно-рейтингової системи у вищих закладах освіти. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія «Педагогіка і психологія». 1999. №1. С. 25–31.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter