Сучасні трансформаційні процеси в суспільствах різного типу зумовлюють потребу у нових підходах до розуміння ролі публічної служби в управлінні змінами. В умовах постіндустріальної, інформаційної та зеленої трансформації публічна служба виступає не лише інструментом реалізації політики, а й активним суб’єктом формування нового суспільного порядку. Актуальність теми зумовлена як викликами глобальної нестабільності, так і внутрішніми процесами модернізації державного управління, особливо в країнах перехідного типу, таких як Україна.
Розглянемо основні теоретичні підходи до трансформацій суспільного розвитку в контексті функцій публічної служби щодо управління трансформаційними процесами. Наприкінці ХХ ст. широкої популярності набрала системна теорія трансформації. У рамках системного підходу трансформація розглядається як перехід соціальної системи з одного якісного стану в інший. Важливу роль у цьому процесі відіграє адаптація інституцій, у тому числі інституту публічної служби, до нових функціональних вимог [1]. Трохи згодом з’явилась теорія модернізації. Згідно з класичною теорією модернізації, трансформація суспільства пов’язана з переходом від традиційних до індустріальних та постіндустріальних структур. Публічна служба при цьому набуває рис професійної, раціональної бюрократії, що підтримує економічне зростання і соціальну інтеграцію [2]. Їй на зміну, на початку ХХІ ст. прийшла теорія постмодерну та мережевого суспільства. У постмодерному дискурсі трансформація трактується як децентралізований, фрагментований процес, у якому публічна служба має функціонувати як частина мережевих взаємодій, а саме у партнерстві з громадським сектором, бізнесом, спільнотами [3]. Надалі активно поширилась теорія стійкої (зеленої) трансформації. Новітні дослідження акцентують на екосистемному підході до управління розвитком, де держава через публічну службу сприяє переходу до зеленої економіки, циркулярного виробництва, екологічної безпеки [4; 5].
В рамках перебігу трансформаційних процесів інститут публічної служби виконує низку ключових функцій, які трансформуються відповідно до контексту суспільних змін (табл.1).
Таблиця 1
Ключові функції публічної служби в умовах суспільних трансформацій
В Україні трансформаційні процеси зумовлені одночасно внутрішніми викликами, насамперед, війною, реформами, цифровізацією, а також зовнішнім євроінтеграційним вектором. Згідно з дослідженнями Національного агентства України з питань державної служби (НАДС), ключовими орієнтирами трансформації є професіоналізація, цифровізація, доброчесність, орієнтація на результат [6]. Окремі дослідження вітчизняних науковців підкреслюють важливість побудови адаптивної, стійкої моделі публічного управління, здатної реагувати на різні виклики сучасності [7; 8; 9].
Підсумовуючи, слід зазначити, що публічна служба в умовах суспільної трансформації повинна виступати не лише об’єктом змін, а й їх каталізатором. Її роль полягає у забезпеченні балансу між стабільністю і динамікою, між традиціями та інноваціями, між централізованим управлінням і відкритими мережевими процесами. В умовах переходу України до моделі суспільства сталого розвитку важливо оновлювати функціональні, кадрові та етичні основи публічної служби відповідно до міжнародних стандартів сучасного врядування.
Список літератури:
1. Luhmann N. Social Systems. Stanford University Press, 1995. 627 p.
2. Inglehart R., Welzel C. Modernization, Cultural Change, and Democracy: The Human Development Sequence. Cambridge University Press, 2005. 328 p.
3. Castells M. The Rise of the Network Society. 2nd ed. Malden, MA : Wiley-Blackwell, 2010. 625 p.
4. OECD. Governance for Sustainable Development: Integrating Governance Mechanisms. Paris: OECD Publishing, 2020. https://www.oecd.org/gov/governance-for-sustainable-development.htm
5. UNDP. Public Service Transformation for the SDGs. New York: UNDP, 2021. https://www.undp.org/publications/public-service-transformation-sdgs
6. НАДС України. Аналітична доповідь про стан та перспективи реформування державної служби в Україні. Київ, 2023. 52 с.https://nads.gov.ua
7. Липовська Н.та ін. Демократичні настанови суб’єктів публічної політики в умовах суспільних трансформацій. Державне будівництво, 2023, № 1(33). С.8-18. https://periodicals.karazin.ua/db/article/view/22919/20977
8. Сорокіна Н. Г. Морально-етичні основи публічної служби в умовах трансформації влади в Україні: монографія. Дніпро: Грані, 2020. 224 с.
9. Шпекторенко, І., Хожило, І., & Хожило, М. (2024). Соціальне управління: структура, основи методології практичної діяльності. Аспекти публічного управління, 12(2), 92-97. https://doi.org/10.15421/152429
|