У сучасних умовах ключовим елементом управлінської політики на галузевому рівні виступають показники ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів на компресорних станціях магістральних газопроводів. Якщо раніше обсяги таких витрат переважно визначалися з урахуванням максимальної технологічної пропускної спроможності газотранспортної системи, то в умовах ринкової економіки пріоритети зміщуються.
Сьогодні витрати енергоресурсів, як і обсяги транспортування газу, визначаються на основі економічної доцільності — з урахуванням обсягів фінансових надходжень за надані газотранспортні послуги. Такий підхід вимагає нового концептуального бачення нормування витрат паливно-енергетичних ресурсів у сфері трубопровідного транспортування.
Сутність ринкової концепції управління витратами паливного газу полягає у формуванні інтегрованої системи критеріальних показників, що поєднує як технічні, так і економічні аспекти ефективності. При цьому на перший план виходять економічні чинники, що дозволяють гнучко адаптуватися до ситуаційних змін ринку та підвищувати загальну конкурентоспроможність газотранспортної інфраструктури.
Традиційно газотранспортна робота магістральних газопроводів оцінюється добутком кількості транспортованого газу Q на відстань L. Вимірник газотранспортної роботи Q·L (м3·км) за певний період є аналогічним вимірнику звичайних вантажоперевезень (кг·км). Проте, фізична природа звичайних вантажоперевезень і трубопровідного транспортування газу різна. Відмінність полягає в тому, що вантаж, зазвичай, є пасивним переміщуваним предметом, а газ є носієм енергії тиску, яка уможливлює сам процес транспортування газу.
Енергія тиску змінює фізичний стан транспортованого газу (густину, температуру і тиск) по довжині газопроводу. Через це енергетичні витрати на транспортування газу залежать від кількості транспортованого газу неоднозначно. Ця неоднозначність не дозволяє використати успадковану традиційну товаротранспортну роботу Q·L в якості універсального вимірника "продукції" газотранспортного виробництва. Товаротранспортна робота Q·L може використовуватись тільки у випадках співставних режимно-технологічних варіантів транспортування газу. Можна відзначити і таке: для фіксованої довжини газопроводу і фіксованих шляхових відборах і надходженнях газу вимірником продукції може слугувати обсяг транспортованого газу за довільно визначений період, тобто продуктивність газопроводу. Продуктивність газопроводу є інтегральним показником. Отже, при з'ясуванні причин відхилення експлуатаційних режимів газопроводів від проектних чи планових, або технічно можливих необхідно використовувати поняття пропускної здатності газопроводу, яке визначає максимальний обсяг транспортованого газу при максимальному використанні потужностей компресорних станцій і фактичних розрахункових параметрах транспортування газу.
Для лінійної ділянки газопроводу еквівалентна товаротранспортна робота розраховується за формулою
де с – константа, яка розраховується за параметрами лінійної ділянки;
Р1, Р2 - тиски на початку і в кінці ділянки;
Q – продуктивність газопроводу.
Для визначення ККД газопроводу справедлива залежність
Сумісний розв’язок (1) і (2) дає формулу для товаро-транспортної роботи у вигляді
Для компресорної станції в межах концепції еквівалентної товаротранспортної роботи політропна робота стискування газу визначається за формулою
де ε - ступінь стискування газу,
zст і Tст - коефіцієнт стискуваності і температура газу на вході компресорної станції,
Q – продуктивність КС.
Для того щоб переорієнтувати підхід до формування методичної бази підвищення ефективності функціонування магістральних газопроводів у контексті ринкової економіки, необхідно спиратися на принципи та стандарти сучасного економічного аналізу. Це передбачає використання методології ринкових механізмів як основного інструменту оцінювання економічної доцільності експлуатації основних фондів і раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, витрати яких можуть оперативно змінюватися під впливом ринкових умов.
Список літератури:
1. Зелінська Г. О., Федорович І. В., Запухляк І. Б., Андрусів У. Я.
Організація виробництва на підприємствах нафтогазового комплексу: навч. посібник / Івано-Франківський нац. техн. ун-т нафти і газу. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2022. – 475 с.
2. Касперович В. К. Трубопровідний транспорт газу: підручник. – Івано-Франківськ, 1999. – 198 с.
|
Голосування 
.jpg)
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter