Державна влада в Україні здійснюється органами законодавчої, виконавчої та судової влади у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України керуючись принципом верховенства права, який визнається і діє в Україні [1].
Правовий механізм, який встановлює комплекс дій органів державної влади (судової та виконавчої), їх посадових осіб щодо примусового виконання рішень, зокрема зафіксовано у «базовому» нормативно – правовому акті для цих правовідносин - нормах Закону України від 02.06.2016 №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» [2].
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі №1404 органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом №1404, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону №1404, а також рішеннями, які відповідно до Закону №1404 підлягають примусовому виконанню [2].
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад у т.ч. верховенства права [2].
Тому, зважаючи на основну мету принципу верховенства права його основоположних складових, таких як принцип законності, принцип поділу влади, принцип народного суверенітету, принцип демократії, принцип юридичної визначеності для забезпечення його практичної значущості (дієвості, ефективності) на державу, зокрема в особі державного виконавця, покладається обов’язок якісного результату застосування правового механізму примусового виконання рішень, який повинен бути ефективний, справедливий і спрямований, зокрема на утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Висновки. За проведеним правовим аналізом норм Конституції України[1], позицій Конституційного Суду України [3,4,5,6], зокрема які визначають принцип верховенства права, повноваження і функції органів державної виконавчої служби, регулюють правовідносини, що виникають, як при зверненні до примусового виконання рішень постановлених державними органами, так і при безпосередньому їх виконанні за нормами Закону №1404 [2] можливо дійти ґрунтовного висновку, що за наявності відповідних обставин (інформації), у органа державної виконавчої служби, з метою реалізації правового механізму примусового виконання рішень, виникає обов'язок і є беззаперечною підставою, реалізувати своє право на встановлення всіх фактичних обставин з метою реалізації правового механізму примусового виконання рішень у виконавчому провадженні. Закон №1404 визначає межі дискреційних повноважень органів державної виконавчої служби (державного виконавця), порядок та спосіб реалізації за наявності відповідних умов (обставин). [2] При цьому, за наявності відповідних умов (обставин) у органів державної виконавчої служби (державного виконавця) не виникає права обрати один із варіантів дій передбачених законом, а виникає саме обов’язок діяти виключно у відповідний порядок та спосіб передбачений законом. Не вжиття відповідних заходів для реалізації свого права може призводити до невілювання основної мети верховенства права, яка полягає в забезпеченні від довільного втручання держави та її органів у певні сфери життєдіяльності людини.
Література
1. Конституція України/Верховна Рада України URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 27.05.2025);
2. Про виконавче провадження: Закон України від 02.06.2016 №1404-VІІІ База даних «Законодавство України»/Верховна Рада України URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text (дата звернення: 27.05.2025);
3. Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 База даних «Законодавство України» URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v018p710-12#Text (дата звернення: 27.05.2025);
4. Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012 База даних «Законодавство України» URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v011p710-12#Text (дата звернення: 27.05.2025);
5. Рішення Конституційного Суду України від 01.04.08 №4-рп/2008 База даних «Законодавство України» URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-08#Text (дата звернення: 27.05.2025);
6. Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 18.06.2020 №5-р(II)/2020 База даних «Законодавство України» URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va05p710-20#Text (дата звернення: 27.05.2025);
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter