В умовах воєнного стану захист прав суб’єктів підприємництва набуває особливої важливості, адже бізнес-середовище зазнає суттєвих потрясінь, які спричинені руйнуванням інфраструктури, вимушеною релокацією, зниженням купівельної спроможності населення та іншими непередбачуваними економічними ситуаціями. На цьому тлі контроль з боку державних органів може мати як захисний, так і надмірно репресивний характер.
Саме тому державна політика має бути спрямована не лише на забезпечення законності, а й на створення умов для виживання та поступового відновлення бізнесу. Механізми підтримки, такі як мораторій на перевірки, мають важливу роль, оскільки саме вони мінімізують адміністративне навантаження, знижують ризики зловживань з боку контролюючих органів і дають підприємцям змогу зосередитися на адаптації до кризових умов.
Водночас, попри наявні інструменти підтримки, останні нормативні зміни, зокрема накази Міністерства економіки, частково відновили позаплановий контроль у сферах дотримання трудового законодавства та регулювання цін. Це призводить до зростання напруженості у взаємовідносинах між суб’єктами господарювання та контролюючими органами, такими як Державна податкова служба або Держпродспоживслужба. У таких умовах бізнес стикається з обмеженим доступом до правового захисту, тенденційним тлумаченням норм на користь держави, фінансовими санкціями за формальні порушення та ігноруванням контролюючими органами форс-мажорних обставин, як-от втрата активів чи ринків через війну.
З огляду на це, варто говорити, що захист прав суб’єктів підприємництва вимагає комплексного підходу, який поєднує не лише судові механізми, але й превентивні заходи, такі як належне документування обставин, що впливають на господарську діяльність. Зокрема, у період криз, таких як воєнний стан, підприємці стикаються з унікальними викликами, що потребують швидкого реагування та юридичної обізнаності. Одним із ключових інструментів є судовий захист через господарські суди, який дозволяє оскаржувати неправомірні дії державних органів чи контрагентів. Наприклад, якщо податкова служба нарахувала штраф за несвоєчасну сплату податків через бойові дії, підприємець може звернутися до суду за місцем реєстрації відповідача, подавши позовну заяву з доказами форс-мажору — сертифікатом Торгово-промислової палати України, актами про знищення майна чи листуванням із контрагентами. Для ефективного захисту важливо також залучати кваліфікованих юристів, які допоможуть правильно сформулювати позов та зібрати переконливу доказову базу, що враховує специфіку воєнного часу.
Так, постанова Верховного Суду у справі №910/5678/22 [1], дедалі частіше визнає війну підставою для звільнення від відповідальності, але успіх залежить від якості підготовки доказової бази та оперативності звернення, адже воєнний стан дозволяє прискорювати розгляд критичних справ. Альтернативою є адміністративне оскарження, яке передбачає подання скарги до вищого органу, наприклад, до Головного управління ДПС у регіоні, протягом 10 днів із моменту отримання спірного рішення, як це визначено статтею 56 Податкового кодексу України [2]. У скарзі необхідно чітко вказати порушення, додавши документи про неможливість виконання вимог — довідки про евакуацію чи переміщення бізнесу, — що дозволяє уникнути судових витрат і пришвидшити вирішення конфлікту за наявності компромісної позиції органу.
Ще одним механізмом захисту є декларативний порядок діяльності, передбачений Постановою Кабміну №314 від 18 березня 2022 року [3], який дозволяє розпочати господарювання без дозвільних документів, подавши декларацію до місцевих органів влади через ЦНАП або електронний портал «Дія». Наприклад, підприємець, який перемістив склад через окупацію регіону, може вказати нову адресу та вид діяльності, отримавши тимчасовий захист від перевірок, хоча після завершення воєнного стану потрібно буде оформити всі документи, щоб уникнути санкцій. Проте підприємцям слід враховувати, що декларація не звільняє від дотримання санітарних, екологічних чи інших обов’язкових вимог, які можуть перевірятися після стабілізації ситуації. Для уникнення ризиків рекомендується вести облік усіх змін у діяльності та зберігати підтверджуючі документи, що можуть знадобитися для подальшого оформлення ліцензій чи дозволів.
Важливу роль відіграє також інституційна підтримка через Раду з питань підтримки підприємництва в умовах воєнного стану, створену Указом Президента України №30/2024 від 26 січня 2024 року [4]. Положення про Раду затверджено додатком до цього Указу, де визначено її статус як консультативно-дорадчого органу при Президентові України. Звернення до Ради через офіційний сайт або регіональні представництва із скаргами на неправомірні дії — наприклад, необґрунтоване донарахування податків — дає змогу не лише вирішити індивідуальну проблему, а й ініціювати системні зміни, як-от уточнення критеріїв форс-мажору, адже Рада передає пропозиції до Кабінету Міністрів та профільних міністерств. Цей орган, відповідно до пункту 3 Положення, співпрацює з бізнес-асоціаціями та експертами, щоб розробляти рекомендації для спрощення регуляторних процедур у кризових умовах. Підприємці можуть подавати звернення, детально описуючи проблему, із додаванням документів, таких як акти перевірок чи листування з органами влади, що підвищує шанси на оперативне реагування.
З огляду на вищезазначене, варто стверджувати, що в умовах воєнного стану ефективний захист прав суб’єктів підприємництва є критично важливим елементом стабілізації економіки та збереження підприємницької ініціативи в країні. Бойові дії, економічна нестабільність та адміністративний тиск створюють для бізнесу безпрецедентно складне середовище, у якому надмірна жорсткість контролюючих органів може мати деструктивний ефект. Саме тому державна політика повинна ґрунтуватися на балансі між дотриманням законності та підтримкою бізнесу, який забезпечує робочі місця, сплачує податки та виконує соціальну функцію.
Практичні механізми, такі як мораторій на перевірки, спрощена реєстрація бізнесу, адміністративне та судове оскарження рішень контролюючих органів, а також робота інституційних органів на кшталт Ради з питань підтримки підприємництва, демонструють, що навіть у надзвичайних умовах існують інструменти правового захисту та можливості для адаптації. Проте їх ефективність значною мірою залежить від поінформованості підприємців, своєчасності дій і належної доказової бази.
Список літератури:
1. Верховний Суд України. Постанова у справі № 910/5678/22 від 13 вересня 2023 року. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua (дата звернення: 18 червня 2025 рік).
2. Податковий кодекс України: Закон України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (в ред. від 1 січня 2024 року). Відомості Верховної Ради України. 2011. № 13–14. Ст. 112. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text (дата звернення: 18 червня 2025 рік).
3. Про деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 року № 314. Офіційний вісник України. 2022. № 25. Ст. 1305.
4. Про Раду з питань підтримки підприємництва: Указ Президента України від 15 січня 2024 року № 30/2024. Офіційний вісник Президента України. 2024. № 2. Ст. 45.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter