Емоційний інтелект – це багатовимірне психологічне утворення, яке останніми роками досить активно вивчається науковцями як ключовий чинник особистісного становлення. Він охоплює не лише здатність людини розпізнавати та контролювати власні емоції, але й уміння будувати гармонійні соціальні взаємини. Особливу роль у процесі формування емоційного інтелекту відіграє дошкільний період, коли у дітей вперше виникає розуміння того, що інші люди мають власні думки, переживання і наміри. Це вміння стає помітним під час ігрових або навчальних контактів з однолітками й дорослими. Центральним компонентом емоційного розвитку у цьому віці виступає емоційна децентрація – здатність вийти за межі свого емоційного досвіду й зрозуміти відчуття інших, що згодом стає основою інтелектуального розвитку.
Наявність сформованого емоційного інтелекту позитивно впливає на розвиток особистості загалом. Люди з високим рівнем емоційної компетентності зазвичай мають оптимістичне ставлення до життя, легше адаптуються до нових ситуацій і краще справляються зі стресом. Такі індивіди демонструють високий рівень емоційної саморегуляції та здатні ефективно будувати міжособистісні відносини, що в сукупності сприяє їхньому життєвому успіху та благополуччю.
Вивчення емоційного інтелекту у дітей дошкільного віку засвідчує, що саме в цей період формуються базові емоційно-соціальні вміння. Українські дослідники, зокрема М. Шпак, виділяє цілий комплекс емоційних компетенцій, необхідних дитині для повноцінного функціонування в соціумі [1, с. 198].
До таких компетенцій входить уміння ідентифікувати та виражати власні емоції, а також розпізнавати й інтерпретувати емоції оточення. У процесі соціальної взаємодії діти поступово переходять від простих емоцій до складніших проявів, як емпатія чи моральні почуття. З віком емоції стають більш усвідомленими, і дитина краще навчається ними керувати.
Поглиблені дослідження свідчать про наявність двох ключових складових емоційного інтелекту у дошкільнят [2, с. 5]:
- перший аспект – емоційні знання, що включають розуміння емоційної палітри, причин виникнення емоцій і їх впливу на поведінку, що є своєрідною емоційною абеткою, завдяки якій дитина дошкільного віку може значно краще орієнтуватися в міжособистісному просторі;
- другий аспект – емоційна регуляція, тобто здатність контролювати силу та тривалість емоційних переживань. Дошкільники вчаться використовувати прості способи регулювання емоцій, адаптуючи свою поведінку до соціальних норм.
Ранній розвиток емоційного інтелекту значною мірою визначає майбутню здатність дитини до соціальної взаємодії, адаптації та внутрішньої стійкості. Діти, які вміють управляти своїми емоціями та проявляти емпатію, мають кращу самооцінку, більш гармонійні стосунки з оточенням та легше долають труднощі. Тому формування емоційної сфери є основою для здорового психологічного розвитку особистості.
У наукових дослідженнях все частіше акцентується увага на формуванні таких навичок, як емоційне самоуправління, співпереживання та соціальна чутливість. Вони відіграють вирішальну роль у здатності дитини адаптуватися до вимог соціального середовища. Ефективним засобом розвитку цих якостей є ігрові активності. Ігри сприяють осягненню дітьми різноманітних емоційних станів, як власних, так і чужих. У рольових іграх діти перевтілюються в членів сім’ї чи інші соціальні ролі, проживаючи відповідні емоції та опановуючи основи міжособистісної взаємодії [3, с. 38].
Суттєвий внесок у розвиток емоційного інтелекту роблять творчі види діяльності, зокрема музика, образотворче мистецтво, драматизація. Під час музичних занять діти вільно виражають власні емоції через рух, звук і ритм, розвиваючи рівень емоційної чутливості. Музикотерапія виявляється особливо ефективною для тих дошкільнят, у яких є труднощі з вираженням емоцій. Також створення позитивного емоційного середовища під час занять допомагає дітям відчувати радість, креативно мислити та ефективно включатися в колективну діяльність.
Наукові висновки доводять, що розвиток емоційного інтелекту у дітей дошкільного віку є результатом впливу низки таких чинників, як: особливостей темпераменту, соціального оточення, типу виховання, педагогічного підходу. Для досягнення успішного результату важливо застосовувати саме комплексну методику, яка передбачає тренування емпатії, використання візуальних та образних засобів, мовленнєві вправи та активну ігрову взаємодію. Крім того, надзвичайно важливими є комфортна атмосфера в дитячому середовищі та адаптація методів до індивідуальних потреб кожної дитини.
Список літератури:
1. Шпак М. Становлення емоційного інтелекту в дошкільному віці як передумова розвитку в молодшого школяра. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Психологія. 2016. №4. С. 196-205.
2. Ferrier D., Bassett H., Denham S. Relations between executive function and emotionality in preschoolers: Exploring a transitive cognitionemotion linkage. Frontiers in Psychology. 2014. №5. Pp. 1-12.
3. McClelland M., Tominey S., Schmitt S., Duncan R. Interventions in early childhood. Future Child. 2017. №27(1). Pp. 33-47.
_____________________________
Науковий керівник: Литвинчук Алла Іванівна, кандидат психологічних наук, завідувач кафедри психології, Поліський національний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter