Ключові слова: Остап Вишня (П. М. Губенко), українська література і преса того періоду, культура пам’яті, культурний герой, король тиражів, «народний гуморист», суспільна інституція, «національний мученик», український побут, народні традиції, селянське життя.
Слід згадати також вплив творчості О. Вишні на формування національної ідентичності окремих груп суспільства» констатували українізаційний вплив гуморесок Вишні, зокрема й на такі русифіковані групи суспільства, як робітництво й службовців. Популярність «вишневих усмішок» сприяла формуванню національної свідомості та «уявленню нації» не лише етнічно українським селянством, а й масовим міським читачем «усмішок».
Його високо цінували М. Хвильовий, Ю. Лавріненко Б. Антоненко-Давидович і Д. Донцов, Є. Сверстюк та цікавою залишається й сама ця творчість. Попри її значну популярність, досі немає повного наукового видання творів О. Вишні — можливо тому, що їх не вважали за можливе включати до чергової збірки «усмішок». «Незручність» доробку та біографії Остапа Вишні обумовила й іншу тенденцію в його критичній рецепції.
Навіть високі літературознавчі оцінки творчості Вишні зазвичай містять обмеження: письменника називають «народним», «невмирущим», «найкращим», навіть «фундатором», але — лише в рамках сатирично - гумористичного жанру. У 1920-і роки Вишню називали «королем українських тиражів».
Восени 1955 року, за рік до смерті, О Вишня був офіційно реабілітований «за відсутністю складу злочину». Це дало можливість розпочати підготовку двотомника вибраних творів, до якого вперше після звільнення увійшло трохи старих, довоєнних творів, хоча й наново відредагованих (цензурованих). Більшого він за життя не дочекався. Сам гуморист описав народження Остапа Вишні лаконічно й не дуже серйозно: «Зробився я Остапом Вишнею й почав писати» («Моя автобіографія»).
Розпочавши писати «усмішки» (самоназва його фейлетонів), Вишня немовби приватизував відведений для них куток шпальти, а в «усмішках» тих неодмінно була певна змістовна роздвоєність, що вирізняла їх з-поміж газетного контенту. Практично всі фейлетони Вишні мали два структурні елементи:
офіційне пропагандистське послання (чи то позитивне — просування якоїсь політичної або просвітницької тези, чи то негативне — викриття котрогось із зовнішніх або внутрішніх ворогів;
комічне опрацювання зазначеного послання, як правило — шляхом його «перекладу» буденною, розмовною мовою, або доведення до комічного абсурду висловів, вчинків, настанов тих, хто з офіційним посланням не згоден.
Остап Вишня не мав жодної нагороди від колишньої держави, крім десятирічного ув’язнення, але одержав ще за життя найвищу нагороду — всенародну любов, популярність творів і невмирущу пам’ять в особі нових поколінь шанувальників його літературної спадщини.
Його творча спадщина й життєвий шлях становлять багатющий ресурс для пізнання історії України, українського суспільства й культури в ХХ столітті, на разі ще надто мало освоєний і осмислений.
Уже в одній із перших надрукованих усмішок «Та й борись!..» (1923) автор подає перелік найбільших свят календарної та родинної обрядовості, які регламентували життя українських селян упродовж століть: «У нього храм, Новий рік, Водохреща, сорок святих, м’ясниці, масляна, заговини, жилавий понеділок, Явдохи, Великдень, Зелені свята, Параски, Прокопа, Петра, Ілька, Спаса, Першої Пречистої, Воздвиження, Покрови, Андрія, Михайла, Пилипа, Різдва, Меланки.
Література
1. Вишня Остап. Твори в 4 т. Київ : Дніпро, 2001. Т. 1. : усмішки, фейлетони, гуморески, 1919–1925 / підг. тексти, упоряд. і склав приміт. І. Зуб. 526 с.
2. Вишня Остап. Твори в 4 т. Київ : Дніпро, 1988. Т. 2. : усмішки, фейлетони, гуморески, 1925–1933 / відпов. ред. А. Дімаров. 461с.
3. Вишня Остап. Твори в 4 т. Київ : Дніпро, 2003. Т. 3. : усмішки, фейлетони, гуморески, 1944–1950 / відпов. ред. І. Дзеверін. 398 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter