У сучасних умовах посилення конкуренції, динамічного розвитку цифрових технологій та глобалізації ринків, бренд підприємства виступає не лише ідентифікатором товару чи послуги, а й стратегічним активом, що визначає довгострокову конкурентоспроможність суб’єкта господарювання. Управління брендом, як комплексний процес, потребує обґрунтованого методичного підходу, що базується на системності, інтеграції маркетингових, управлінських, соціально-комунікаційних і фінансових інструментів. Методичні основи управління брендом охоплюють сукупність принципів, концепцій, процедур, алгоритмів та моделей, спрямованих на створення, підтримку, розвиток і трансформацію бренду в умовах внутрішніх і зовнішніх змін.
Однією з ключових передумов формування методичної основи є визначення категоріального апарату, що дозволяє диференціювати такі поняття, як «бренд», «брендинг», «бренд-менеджмент», «бренд-капітал», «бренд-ідентичність» та «бренд-цінність». Бренд у науковій традиції розглядається як сукупність матеріальних та нематеріальних атрибутів, які створюють цілісне уявлення про продукт чи компанію у свідомості споживача. У зв’язку з цим методичний апарат управління брендом має бути зорієнтований на роботу з ціннісними характеристиками, символічними компонентами, емоційним позиціонуванням і поведінковими моделями цільових груп [1].
Формування методичної платформи управління брендом ґрунтується на інтеграції стратегічного і тактичного рівнів. На стратегічному рівні передбачається розроблення бренд-стратегії, яка визначає цільовий імідж бренду, сегментування ринку, позиціонування, диференціацію та напрямки розвитку. У рамках бренд-стратегії застосовуються методи SWOT-аналізу, PEST-аналізу, моделі п’яти сил Портера, аналіз життєвого циклу бренду, а також матриці стратегічного управління (наприклад, BCG та McKinsey). Визначальним етапом є розробка унікальної ціннісної пропозиції (Unique Value Proposition), яка забезпечує сприйняття бренду як значущого та відмінного від конкурентів.
На тактичному рівні реалізуються конкретні інструменти брендингу: візуальна ідентифікація (логотип, кольори, шрифт), комунікаційна стратегія, управління асоціативним рядом бренду, підбір каналів просування та медіапланування. Методична основа передбачає використання контент-маркетингу, інтегрованих маркетингових комунікацій, цифрових технологій, включаючи SEO/SEM, соціальні медіа, інфлюенс-маркетинг і програмовану рекламу. Водночас актуальними стають методи дослідження поведінки споживачів, побудова карти споживацького досвіду (Customer Journey Map), а також застосування систем аналітики даних (Google Analytics, CRM-системи) для вимірювання ефективності бренду [2].
Особливої уваги заслуговує методика оцінювання бренду, яка дозволяє обґрунтовувати управлінські рішення щодо інвестування у бренд, його переоцінки чи ребрендингу. У цьому контексті застосовуються як фінансові методи (витратний підхід, дохідний підхід, ринковий підхід), так і нефінансові (Brand Asset Valuator, Interbrand, BrandZ, Brand Finance). Методи оцінювання мають враховувати нематеріальну природу бренду, що ускладнює формалізацію, проте підвищує вимоги до достовірності та комплексності оцінки [3].
Інструментально-методичне забезпечення управління брендом також передбачає впровадження системи моніторингу та адаптації бренду до зовнішніх змін. З огляду на турбулентність ринку, бренди потребують гнучкої структури, що дозволяє швидко реагувати на зміни споживацьких вподобань, технологічні інновації, соціокультурні тренди, політичні та економічні фактори. Тому до методичних основ управління брендом включаються інструменти сценарного аналізу, ризик-менеджменту, а також моделі антикрихкості, які дозволяють забезпечити стійкість бренду в умовах невизначеності.
Важливою складовою методичного підходу є внутрішній брендинг, який охоплює формування бренд-культури серед персоналу, корпоративної ідентичності, системи цінностей, що поділяються співробітниками. Цей аспект управління брендом потребує використання методів організаційного розвитку, психологічного впливу, тренінгових програм і внутрішньої комунікації.
Сучасні наукові підходи до методології управління брендом підприємства також орієнтовані на концепції сталого розвитку, соціальної відповідальності та інклюзивності. Це означає, що бренд має втілювати не лише комерційну, а й соціальну місію, що формує довіру з боку різних стейкхолдерів. З цією метою методичні основи включають інструменти ESG-аналізу, комунікацію з громадськістю, просування цінностей diversity & inclusion, підтримку локальних ініціатив та екологічних практик.
Отже, методичні основи управління брендом підприємства становлять багаторівневу систему, що інтегрує стратегічні, тактичні та соціокультурні підходи до створення, розвитку та підтримки бренду. Сучасна парадигма бренд-менеджменту вимагає системного аналізу, наукової рефлексії та використання міждисциплінарних інструментів для досягнення стійкої ринкової позиції підприємства та формування довгострокової лояльності з боку цільової аудиторії.
Список використаних джерел:
1. НАЗАРЧУК, Т., & КОВАЛЬЧУК, В. (2025). БРЕНД – СТРАТЕГІЯ ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ КОМПАНІЇ НА РИНКУ. Development Service Industry Management, (1), 123–129. https://doi.org/10.31891/dsim-2025-9(17)
2. Кішик І., Коленшня Я. Впровадження бренд-менеджменту в управлінську діяльність підприємства. 2025: VI МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ «БІЗНЕС, ІННОВАЦІЇ, МЕНЕДЖМЕНТ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ» / Секція 1. Тенденції розвитку бізнесу та менеджменту. https://confmanagement-proc.kpi.ua/article/view/329351
3. Угоднікова О., Жигло А. Порівняння специфіки та особливостей визначення поняття маркетингу та брендингу у галузі туризму та готельного господарства. Економічні науки. Scientific Journal «ScienceRise». 2017. №7 (36). С. 15–18
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter