Повномасштабна війна, яка триває на території України з 2022 року, спричинила масштабні руйнування житлової, соціальної, транспортної та виробничої інфраструктури в багатьох регіонах. Унаслідок бойових дій утворюються значні обсяги будівельних і техногенних відходів, які вимагають оперативного, безпечного та системного управління. Ці відходи мають складний морфологічний склад, часто містять небезпечні компоненти, зокрема азбест, хімічні речовини, важкі метали, що створює додаткове навантаження на довкілля, санітарно-епідеміологічну ситуацію та загрожує здоров’ю населення.
У нових реаліях актуалізується потреба в розробці та впровадженні ефективних організаційно-технічних механізмів управління відходами руйнувань, що включають не лише збирання, сортування, транспортування та утилізацію, а й інтеграцію принципів циркулярної економіки в муніципальні та регіональні системи управління. З огляду на обмеженість фінансових, кадрових і технічних ресурсів у територіальних громадах, проблема набуває системного характеру і вимагає міждисциплінарного підходу до її розв’язання.
Поточна ситуація відображає відсутність усталених процедур з поводження з відходами після руйнувань, недостатню нормативну регламентацію та брак технологічної інфраструктури для переробки та повторного використання фрагментів будівельних матеріалів. У багатьох громадах не існує механізмів і потужностей для сортування та зберігання таких відходів, що веде до їх стихійного складування, поширення шкідливих речовин у ґрунт і воду, а також порушення архітектурної цілісності населених пунктів.
Крім того, правильне управління відходами руйнувань є ключовим чинником для безпечного і швидкого відновлення зруйнованих територій. Відсутність таких рішень призводить до затримок у реконструкції критичної інфраструктури, шкіл, лікарень, житлових кварталів, що в свою чергу ускладнює повернення населення до постраждалих регіонів і перешкоджає соціально-економічному відновленню [1]. Таким чином, управління відходами стає не лише екологічною чи технічною проблемою, а й стратегічним питанням національного та регіонального розвитку.
Варто підкреслити, що міжнародний досвід (наприклад, досвід Балканських) демонструє, що післявоєнне відновлення неможливе без системного підходу до управління будівельними відходами, впровадження єдиних стандартів, централізованих електронних реєстрів та екологічного моніторингу. Врахування цих практик у національній політиці дозволяє мінімізувати ризики екологічних катастроф та трансформувати кризу в точку входу для модернізації підходів до поводження з матеріальними ресурсами [2].
Основні виклики для територіальних громад в управлінні відходами руйнувань наступні:
- Відсутність належного фінансування та технічного оснащення.
- Низький рівень координації між органами влади та приватним сектором.
- Недостатня кадрова підготовка і відсутність локальних стратегій управління відходами.
Формування стратегічних документів на рівні територіальних громад має стати базовою передумовою для системного підходу до поводження з відходами руйнувань. Такі стратегії повинні містити:
-інвентаризацію потенційних зон ризику (території, що піддаються руйнуванню внаслідок військових дій, техногенних аварій або стихійних лих);
- прогнозні моделі утворення відходів з урахуванням різних сценаріїв руйнувань (повна чи часткова втрата інфраструктури, обвалення будівель тощо);
- план реагування на надзвичайні ситуації: ідентифікація майданчиків для тимчасового зберігання, логістичних маршрутів, залучення підрядників;
- фінансово-економічне обґрунтування витрат на утилізацію та переробку відходів, джерела фінансування (бюджети громад, міжнародна допомога, грантові програми);
- екологічний моніторинг — механізми відстеження впливу відходів руйнувань на довкілля, зокрема ґрунтові води, повітря, ризики для здоров’я населення;
- взаємодію з населенням — інформаційно-просвітницькі кампанії щодо поводження з відходами, можливостей повторного використання ресурсів.
В умовах обмежених ресурсів, особливо у малих громадах, міжмуніципальна кооперація є одним із найперспективніших напрямів підвищення ефективності систем управління відходами. Необхідність оперативного реагування в умовах воєнного або надзвичайного стану вимагає напрацювання типових інженерно-технологічних рішень, які можна швидко масштабувати в громадах
Таким чином, проблема управління відходами руйнувань в умовах війни та повоєнного відновлення є надзвичайно актуальною з точки зору екологічної безпеки, ефективного використання ресурсів, просторового планування, а також забезпечення життєстійкості й сталого розвитку територіальних громад. Її вирішення потребує розробки та адаптації організаційно-технічних механізмів, що ґрунтуються на поєднанні інженерних рішень, цифрових технологій, правового регулювання та участі місцевих спільнот.
Список використаних джерел:
1. Антонюк Р., Костюк Л. Рециклінг будівельних відходів під час війни в Україні. Актуальні проблеми економіки № 7(277). с. 130-141
2. Городніченко Ю., Степанчук С. (2024) Шлях України до відновлення. https://publica-tions.kse.ua/publications/ukraines-road-recovery-41
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter