У сучасних умовах цифровізації освіти особливої актуальності набуває підготовка педагогів, які спроможні не лише застосовувати готові цифрові продукти, а й критично оцінювати їх якість та ефективність. Це вимагає не лише знань і навичок, а й сформованої цифрово-педагогічної компетентності та критичного мислення.
Відповідно до концепції Нової української школи, цифрова компетентність педагога є ключовою складовою професійної готовності вчителя до ефективної діяльності в умовах цифрового освітнього середовища. Вона охоплює кілька напрямків, серед яких особливої уваги потребує напрям «Використання та аналіз цифрових ресурсів». Саме цей компонент передбачає вміння добирати, адаптувати та критично оцінювати цифрові освітні ресурси відповідно до навчальних цілей, вікових особливостей учнів та дидактичної доцільності [1, с.92].
Це також узгоджується із європейською моделлю розвитку цифрової компетентності педагогів DigCompEdu, згідно з якою цифрова компетентність вчителя охоплює шість взаємопов’язаних сфер: професійна взаємодія, використання цифрових освітніх ресурсів, викладання й навчання, оцінювання, залучення учнів до освітнього процесу та сприяння формуванню їхньої цифрової компетентності. Значущим у межах дослідження є саме компонент «Цифрові освітні ресурси», який передбачає вміння добирати, адаптувати, створювати та критично аналізувати цифровий контент для ефективного педагогічного використання. Також, DigCompEdu передбачає шістирівневу градацію майстерності педагога: від початківця до лідера цифрової трансформації, що може бути використано як основа для діагностики та планування розвитку цифрової компетентності майбутніх учителів інформатики [2, с. 15-16; 3, с. 66].
Таким чином, поняття цифрово-педагогічної компетентності є комплексним і динамічним. Окрім технічної підготовки, майбутній учитель повинен вміти добирати цифрові ресурси, що відповідають педагогічним завданням, адаптувати контент до навчального контексту, створювати власні цифрові матеріали з урахуванням авторського права.
Для забезпечення ефективного добору цифрових освітніх ресурсів майбутні вчителі інформатики повинні орієнтуватися на низку основних критеріїв оцінювання ЦОР, серед яких: дидактична доцільність, змістова коректність, технічна стабільність, інтерфейсна зручність, рівень інтерактивності. Саме ці характеристики становлять базу для первинної експертної оцінки ресурсів у педагогічній практиці.
Однак лише основних критеріїв недостатньо для комплексного аналізу, особливо в умовах варіативності освітніх технологій та диференціації навчального процесу. Тому важливо також враховувати додаткові параметри, що відображають більш глибокі аспекти взаємодії ресурсу з користувачем:
- відповідність віковим особливостям учнів,
- гнучкість у налаштуванні контенту під потреби конкретного класу,
- інтеграція з освітніми платформами та середовищами,
- наявність механізмів зворотного зв’язку для учня (наприклад, автоматизованих підказок або оцінювання),
- можливість звітності для вчителя про результати й активність здобувачів освіти.
Поєднання основних і додаткових критеріїв дозволяє забезпечити цілісну педагогічну експертизу цифрових ресурсів і сприяє формуванню цифрово-педагогічної компетентності майбутнього вчителя.
Для якісної підготовки майбутніх педагогів важливо навчити їх застосовувати об’єктивні інструменти оцінювання цифрових освітніх ресурсів (ЦОР), що забезпечують системність і доказовість під час прийняття педагогічних рішень. Доцільним є впровадження практико-орієнтованих завдань, які включають аналіз відкритих освітніх платформ (EdEra, Prometheus, Coursera, Google for Education), освітніх ресурсів типу відео-уроки, веб-квести, тестові завдання, комп’ютерні презентації, інтерактивні вікторини, інтелект-карти, ігрові ресурси та інше, що є у відкритому доступі у мережі інтернет, створення власних цифрових продуктів з подальшим їх оцінюванням одногрупниками.
Ефективним засобом для аналізу ЦОР є чек-листи, які містять перелік параметрів, за якими оцінюється якість та доцільність використання ресурсу у конкретному навчальному контексті, а кожен пункт супроводжується шкалою оцінювання (від 1 до 5 балів або з іншою градацією). Типові блоки чек-листа можуть охоплювати такі аспекти:
- дидактичний блок (чи відповідає зміст програмі, наскільки доцільне застосування на уроці);
- технічний блок (зручність доступу, стабільність роботи, відсутність помилок);
- психолого-педагогічний блок (інтерфейс, адаптація під вікові особливості учнів, безпечність);
- інтерактивність і аналітичність (наявність інтерактивних елементів, зворотного зв’язку, можливість аналітики для вчителя).
Оволодіння вмінням розробляти й використовувати чек-листи є необхідною навичкою в професійній підготовці майбутнього вчителя інформатики, оскільки воно підвищує якість добору ЦОР та формує культуру критичного мислення під час аналізу ресурсу за визначеними критеріями.
Також ефективним є використання кейс-методів, у рамках яких студенти аналізують цифрові освітні ресурси в контексті конкретних педагогічних ситуацій або віртуального уроку з інформатики. Такий підхід сприяє перенесенню теоретичних знань у практичну площину й активізує професійне мислення.
Особливу роль у підготовці майбутніх вчителів відіграють лабораторні заняття, під час яких здобувачі освіти мають змогу відпрацьовувати навички оцінювання ЦОР, моделювати освітні сценарії з їх використанням, порівнювати кілька альтернативних цифрових ресурсів, а також аргументовано обґрунтовувати вибір найбільш доцільного. У результаті такої діяльності формуються не лише критичне ставлення до цифрового контенту, а й практична здатність інтегрувати його у структуру сучасного уроку.
Таким чином, формування в майбутніх учителів інформатики компетентності з добору та критичного аналізу ЦОР є необхідною умовою сучасної педагогічної підготовки. Ефективне впровадження цифрових технологій в освіту потребує не лише технічних навичок, а передусім здатності оцінити, адаптувати та обґрунтовано застосовувати ресурси з урахуванням педагогічних принципів.
Література
1. Карташова Л. Дистанційне навчання: вирішуємо проблему цифрового освітнього середовища методичної підготовки вчителів. Вісник післядипломної освіти. Серія: Педагогічні науки. 2025. Вип. 31. С. 92-111. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vpopn_2025_31_9
2. Лазаренко Н., Гуревич Р. Трансформація навчальної діяльності в закладах вищої освіти в умовах цифровізації. Освіта для цифрової трансформації суспільства: монографія. У 2 т. Т. 2; за наук. ред. В. Кременя, Н. Ничкало, Л. Лук'янової, Н. Лазаренко. Київ: ТОВ «Юрка Любченка», 2024. С. 9-21. URL: https://dspace.vspu.edu.ua/items/d832bc51-978c-4df2-8dc8-56b2e8143244
3. Овдійчук В. Цифрова компетентність як одна з базових компетентностей майбутніх учителів інформатики. Освіта. Інноватика. Практика. 2025. Том 13, № 3. С. 64-69. URL:https://doi.org/10.31110/2616-650X-vol13i3-010.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter