У сучасних умовах, коли пріоритетом медичної практики є забезпечення якості та безпеки пацієнтів, підходи до підготовки майбутніх лікарів суттєво трансформуються. Одним із найефективніших методів стає впровадження віртуальних клінічних сценаріїв та симуляційного навчання. Сучасні інноваційні технології відкривають нові можливості для здобувачів і лікарів-інтернів з педіатрії, забезпечуючи безпечне середовище для формування складних клінічних компетенцій без загрози для здоров’я та життя дитини [1,2].
Натепер варто підкреслити суттєві переваги використання віртуальних клінічних сценаріїв, які дозволяють здобувачам освіти та лікарям-інтернам-педіатрам відтворювати реальні клінічні ситуації, відпрацьовуючи навички/компетентності діагностики, прийняття правильних рішень і призначення терапії. Так, за допомогою інтерактивних платформ лікар-інтерн має можливість тренуватися у виявленні патологічних симптомів найпоширених соматичних захворювань у дітей різного віку чи критичних станів у новонароджених у безпечному симульованому середовищі [1].
Віртуальні клінічні сценарії надають цілу низку переваг, особливо актуальних для педіатричної практики та в умовах воєнного стану в Україні, зокрема: максимальне наближення до реального клінічного середовища –здобувачі та лікарі-інтерни відпрацьовують навички / компетентності в умовах, що відтворюють повний цикл взаємодії з пацієнтом – від збору анамнезу до оцінки відповіді на призначене лікування; розвиток навичок / компетентностей клінічного мислення – учасники набувають досвіду у виборі оптимальних тактик лікування шляхом аналізу складних клінічних ситуацій; безпечне багаторазове відпрацювання – можливість неодноразового проходження сценаріїв без ризику для пацієнта дозволяє експериментувати, вчитися на помилках та підвищувати професійну впевненість; об’єктивний і структурований зворотний зв’язок – автоматизована система аналізу дій учасників надає персоналізовані рекомендації щодо вдосконалення клінічних навичок.
Симуляційне навчання в медичній освіті – це, насамперед, інноваційний підхід до формування та оцінювання практичних навичок / компетентностей і клінічних знань, що базується на імітації реальних клінічних ситуацій або функціонування окремих фізіологічних систем. Для цього застосовуються різноманітні моделі: біологічні, механічні, електронні, віртуальні (комп’ютерні платформи), а також манекени та симулятори, що дозволяють опанувати як технічні, так і комунікативні компетенції. Особливе значення такі технології мають у педіатрії, адже робота з дітьми вимагає підвищеної точності, делікатності та своєчасного реагування в межах критичних клінічних ситуацій [2,3,4,5,6 ].
Серед ключових компонентів симуляційного навчання вирізняються наступні важливі напрямки: тренування дій у невідкладних педіатричних ситуаціях – майбутні лікарі мають змогу відпрацьовувати алгоритми надання допомоги при критичних станах, таких як серцево-легенева реанімація, анафілактичний шок, тощо, відповідно до сучасних клінічних рекомендацій і стандартів; формування комунікативних навичок – у рамках симуляцій учасники набувають досвіду ефективної взаємодії з батьками та законними представниками дитини, зокрема у частині донесення діагнозу, прогнозу та обґрунтування лікувальної тактики; підготовка до реальної клінічної практики – завдяки участі в симульованих сценаріях здобувачі та лікарі-інтерни впевненіше входять у професійну діяльність, маючи напрацьований досвід виконання діагностичних і лікувальних процедур у безпечному навчальному середовищі [6].
Використання віртуальних клінічних сценаріїв та симуляційних технологій відіграє важливу роль у формуванні професійно-практичної готовності майбутніх педіатрів. Інтеграція таких сучасних підходів у навчальний процес закладів вищої медичної освіти сприяє не лише розвитку ключових клінічних компетентностей, але й формуванню впевненості в отриманих знаннях, навичках і професійній майстерності. Завдяки симуляціям та віртуальним тренажерам здобувачі та лікарі-інтерни мають можливість активно розвивати клінічне мислення, вміння швидко орієнтуватися в нестандартних ситуаціях, ефективно оцінювати соматичний стан дитини, а також вивчати нетипові або нестандартні клінічні випадки, які рідко трапляються у межах реальної практики під час навчання [5].
Віртуальні клінічні сценарії та симуляційне навчання є невід’ємною частиною сучасної медичної освіти, особливо педіатричної спрямованості. При вивченні дисципліни «Педіатрія» вони забезпечують неповторну та унікальну можливість отримати практичні навички/компетентності у безпечному середовищі, що підвищує, насамперед, якість медичної допомоги дитячому контингенту у майбутньому.
Список літератури
1.Моцюк Ю. Б. Використання симуляційних методів навчання у вивченні дисципліни «Акушерство та гінекологія». / Ю. Б. Моцюк , С. О. Остафійчук, І. О. Басюга. //Медична освіта. – 2023. – № 3. – С.73-78.
2.Душик Л. М. Симуляційне навчання у підготовці майбутніх лікарів як спосіб розвитку їхнього практичного досвіду / Л. М. Душик, В. Є. Михайличенко, О. І. Цівенко // Теорія і практика управління соціальними системами. – 2021. – № 3. – С. 80–91.
3.Ефективність симуляційних сценаріїв в оптимізації практичної підготовки студентів у закладі вищої медичної освіти України / Т. М. Бойчук, І. В. Геруш, В. М. Ходоровський [та ін.] // Медична освіта. – 2018. – № 2. – С. 50–55.
4.Імплементація симуляційного навчання в об’єктивний структурований клінічний іспит для студентів медичного факультету на кафедрі акушерства та гінекології / І. М. Маланчин, Л. М. Маланчук, В. М. Мартинюк, Л. Є. Лимар // Медична освіта. – 2019. – № 4. – С. 93–97.
5.Ковальова О. Впровадження симуляційних технологій навчання в медичну освіту / О. Ковальова // Неперервна професійна освіта: Теорія і практика. – 2019. – № 1. – С. 36–41.
6.Козловська І. М. Переваги симуляційного навчання у відпрацюванні практичних навичок і маніпуляцій майбутніх лікарів / І. М. Козловська, О. Б. Колотило, Я. В. Кулачек // Буковинський медичний вісник. – 2022. – Т. 26, № 2. – С. 81–85.
|