Сугестивний метод у навчанні іноземних мов, зокрема англійської, становить один із найцікавіших та водночас найдискусійніших підходів до сучасної лінгводидактики. Його ефективність особливо виразно проявляється у контексті навчання студентів нефілологічних спеціальностей, для яких іноземна мова не є об’єктом теоретичного аналізу, а виступає інструментом професійної комунікації [4, с.7]. З огляду на це, видається доцільним заглибитись у теоретико-методологічні засади сугестивного методу, його психолінгвістичне підґрунтя та практичні можливості інтеграції у навчальний процес вищої школи.
Засновником сугестивного методу є болгарський психотерапевт, педагог і науковець Георгій Лозанов (1926–2012), концепція сугестології якого ґрунтується на ідеї активізації прихованих резервів особистості [1, с. 2].
Вчений працював у системі Болгарської академії наук, а також був пов’язаний із Софійським університетом Святого Климента Охридського, де розвивав свої науково-педагогічні ідеї та впроваджував експериментальні підходи до навчання французької, а згодом англійської та інших європейських мов. Також у 1966 році він заснував Науково-дослідний інститут сугестології в Софії, і очолював його до 1984 року. Ця академічна установа стала центром розробки та апробації сугестивного методу. Наукова діяльність Лозанова була спрямована на дослідження резервних можливостей людської психіки та шляхів їх активізації в освітньому процесі.
Серед його найзначущих праць варто відмітити монографію «Suggestology and Outlines of Suggestopedy» (1971), а також працю «Suggestopedia/Desuggestive Teaching: Communicative Method on the Level of the Hidden Reserves of the Human Mind» (1980), в яких розкрито практичні аспекти застосування сугестивного підходу в навчанні іноземних мов. Ці дослідження стали теоретичним підгрунтям для подальшого розвитку альтернативних методик навчання.
Сугестивний метод базується на концепції прихованих резервів психіки людини, які можуть бути активізовані через навіювання (сугестію) у сприятливих умовах навчання. Лозанов довів, що традиційні освітні моделі часто блокують природні механізми засвоєння інформації через психологічні бар’єри, такі як страх помилки, низька мотивація чи когнітивне перевантаження. Власне, навіювання дозволяє знижувати афективний фільтр і підвищувати ефективність засвоєння мовного матеріалу, і це корелює з теоріями Стівена Крашена (народ. 1941), американського лінгвіста, що займався питаннями прикладної лінгвістики [5]. Крашен висловив ідею про те, що мова засвоюється через «зрозумілий вхід», а граматика не є головним рушієм – важливіше природне сприйняття мови в контексті. Водночас важливу роль відіграє соціальна взаємодія у навчанні, що узгоджується з концепцією Льва Вигодського (1896-1934), одного з основоположників когнітивної психології, про зону найближчого розвитку: навчання ефективне, коли є підтримка ззовні, розвиток іде через взаємодію з більш компетентним учасником [6].
У контексті викладання англійської мови це означає необхідність створення такого дидактичного середовища, де домінують позитивна афективність, довіра та внутрішня розкутість студентів.
З філологічної точки зору сугестивний метод тісно пов’язаний із поняттями мовної компетенції (linguistic competence), комунікативної компетенції (communicative competence) та дискурсивної компетенції (discursive competence), бо його метою є не лише формування знань про мовну систему (фонетику, лексику, граматику), але й розвиток здатності до спонтанного мовлення в реальних комунікативних ситуаціях, що в свою чергу включає лінгвістичний, соціолінгвістичний та прагматичний компоненти [4]. При цьому акцент переноситься з експліцитного засвоєння граматичних правил на імпліцитне оволодіння мовними структурами.
Особливу роль у сугестивному навчанні відводиться інтонаційно-ритмічній організації мовлення, використанню музичного супроводу, класичної музики, зокрема творів Йоганна Себастьяна Баха, Вольфганга Амадея Моцарта, Антоніо Вівальді, Людвіга ван Бетховена та інших композиторів, що сприяє створенню оптимального емоційного фону та активації підсвідомих механізмів запам’ятовування, утворенню релаксаційного стану та підвищенню концентрації уваги [1, с.8].
Важливим аспектом застосування цього методу є диференціація сугестивного впливу залежно від спеціалізації студентів, що дозволяє підвищити ефективність навчання за рахунок апеляції до професійно релевантних каналів сприйняття.
Зокрема, для студентів-соціологів навіювання реалізується передусім через дискурсивні та комунікативні практики. Ефективним є використання автентичних соціальних діалогів, інтерв’ю, фокус-групових симуляцій, де мовний матеріал інтегрується у контекст соціальної взаємодії. Тут важливу роль відіграє наративний компонент, адже через історії та кейси формується не лише лексична, але й прагматична компетенція. Сугестія в цьому випадку діє через переконливість комунікативних ситуацій, соціальну релевантність змісту та ефект “занурення” у професійний дискурс.
Для студентів фізкультурних спеціальностей домінантним каналом сугестивного впливу є кінестетичний. Навчання англійської мови може поєднуватися з руховою активністю: виконанням команд, описом фізичних вправ, рольовими іграми спортивного характеру [7]. У цьому випадку навіювання реалізується через тілесно-рухову пам’ять (motor memory), що значно підсилює закріплення мовного матеріалу.
Для студентів музичних спеціальностей ключовим каналом сприйняття є аудіально-інтонаційний, що забезпечує ефективне засвоєння через інтонацію та ритм [1]. Музиканти мають підвищену чутливість до просодичних характеристик мовлення, і це робить сугестивний метод особливо ефективним через використання пісень, ритмізованих текстів та інтонаційних моделей дозволяє інтегрувати мовний матеріал у музично-слухові структури.
Методологічно важливою є також відмова від надмірної експлікації граматичних правил на користь імпліцитного засвоєння (implicit learning). Сугестивний метод також передбачає використання станів релаксації, у яких активізується довготривала пам’ять і знижується рівень психологічного опору.
Отже, сугестивний метод у навчанні англійської мови студентів нефілологічних спеціальностей має гарну перспективу та високу ефективність за умови його адаптації до специфіки професійної підготовки та активного використання психологічних механізмів навіювання [3, с.4].
Список літератури
1. Georgy Lozanov. Suggestology and Outlines of Suggestopedy. — New York: Gordon and Breach, 1971.
2. Georgy Lozanov. Suggestopedia/Desuggestive Teaching: Communicative Method on the Level of the Hidden Reserves of the 3.Human Mind. — New York: Gordon and Breach, 1980.
3. H. Douglas Brown. Principles of Language Learning and Teaching. — New York: Pearson Education, 2007.
4. Jack C. Richards, Theodore S. Rodgers. Approaches and Methods in Language Teaching. — Cambridge: Cambridge University Press, 2001.
5. Stephen Krashen. Second Language Acquisition and Second Language Learning. — Oxford: Pergamon Press, 1981.
6. Lev Vygotsky. Thought and Language. — Cambridge, MA: MIT Press, 1986.
7. Jeremy Harmer. How to Teach English. — London: Longman, 2007.
8. UNESCO. Report on Suggestopedia. — Paris: UNESCO, 1978.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter